Читати книгу - "Материк Гесиона, Східняк Марко"

Експедиційний корпус козаків ще був і успішно воював на Міндао (Іспанські Філіппіни), але під орудою наказного отамана Гарбузенка. Гордієнко було зовсім розхворівся і вернувся на Кіш, але браво піднявся і відправився у патрулювання. Час великого воїна завершувався, то звалився знову і вже через пару місяців вернувся у свій зимівник.

Принц Данило, між іншим, віднині коммондор (перегнавши імператора, який після фарансько-бразильської війни був лише полковником) передавши ескадру віце-адміралу Кривоусту К.К., був у столиці, після Різдва збираючись відправитись у Західне воєводство, де був губернатором. Віце-губернаторка, що прибула у столицю під появу там Данила, заявила, що без чоловіка вона не тягне найбільш розвинене воєводство країни і просить не посилати через вісім місяців Данилу знов на патрулювання.

– Розглядати узбережжя через підзорну трубу та ховатись у бухту перед штормом може і барон Кривоуст. За патрулювання прогнали сім контрабандистів, затримали п'ять кораблів. Жодного пірата. А мільйон квадратних кілометрів воєводства тягни Олена Федорівна. Війна, чи що?

Уляна Всеволодівна, віцегубернаторка Східного воєводства, яка теж була на нараді, скривилась від ствердження про "найбільш розвинене воєводство". Імператору ж не подобалось відверте суперництво старшої дочки і старшої невістки, причому й не дуже доброзичливе. На біду їх воєводства мали дуже довгу спільну адміністративну межу. То причини для конфліктів були об'єктивні. При потребі зустрітися, молодиці їхали самі. Чоловіків у даному випадку не відпускали. На щастя, між територіями, приокеанічним напіванклавом були розташовані Січові Вольності.

У гостях у немолодої Марії Павлівни ці дві жінки, що ставили себе, щонайменше, шаблезубими тигрицями, раптом ставали добре вихованими вуркотливими кішечками з бантиками. А Костянтин Гордійович, прокрутивши ситуацію, зазвичай знаходив взаємоприйнятне рішення.

То потреби у рішучому втручанні не було. І обидва воєводства були дійсно найбільш економічно розвинені у державі. Вимальовувалася промислово розвинута північ та сировинний, аграрний південь. Ото вже як виходило.

1732. Згідно Привілею Філіпа 5-го, на верфях у Гуаякілі була побудована репліка (дублікат, строге повторення) корабля Сан-Фермін. Обійшовся у 82 450 песо. Назвали "Архістратиг Михаїл". У нього було 34 вари (27,4 м) кіля та 11,5 вари (9,5 м) від палуби до клотика. На ньому було встановлено 30 гармат з вагою ядра до 6 фунтів. Поповнив військово-морські сили імперії.

1732. Зранку морська охорона кордонів доповіла, що затримана делегація поляків-аристократів, знята з каракки "Поренут", які сіли на неї у Порт-Фарані, коли були розвантажені товари для графства, якихось вантажів у напрямку Січеслава не було, а пасажирами виявились лише вони.

Був переданий лист, писаний польською латиницею, а потім – українським герцогським шрифтом, на першокласному фаранському папері, з явно ідентичним змістом. Лист починався:

"Імператоре, ми, польська аристократія … звертаємося до тебе, як до голови великого правлячого дому…"

Ми – це були пани: Браницький, Чапський, Пшездецький, Пулавський, Володкевич, Джевецький, Калиновський, Залеський, Осташевський. Суть була у тому, що будуть просити собі владаря.

Наскільки колись вчив потраплянець ще у нуль-світі, то були представники чисто польських родів, що осіли на Волині і в Галичині. Відправив секретаря до Лізи-молодшої, у міністерство зовнішніх справ та зовнішньої торгівлі з проханням прислати референта, що займається Північною Америкою, яку він давно викинув з голови з-за перевантаженості внутрішніми справами.

Вияснилось, що на відміну від православних магнатів Украйни, які таки продавали кріпаків на вивіз, але душею рішуче противилися цьому полячку — вискочці, який, щоб хоч десь і хоч з когось зліпити собі володіння, ставив себе українською месією, польське панство, прослідкувавши за декількома шляхтичами-сміливцями, було задоволено результатами. І, найнявши кораблі, взявши охорону та сім'ї чисто-польських селян, заключив з тими договір про семирічне відпрацювання переїзду, направились у Луїзіану. Відчувши, що це якась альтернатива бідам Речі Посполитої та поле для діяльності, на Міссісіпі ринула маса дрібної шляхти, але за закликом Костьолу – сім'ями.

Цю відчутну польську лавину спричинив Орест декількома завозами недобровільних мігрантів, але його глава дому П'ястів нізащо не благословить піти кудись з Фарани. Затиснута між двома пихатими імперіями, Фарана може вижити і процвітати тільки при такій людині, як старший син.

Спробувавши змоделювати майбутнє США на цій планеті, Всеволод побачив через пару сотень років штати понад Міссісіпі повні старопольською шляхтою і поляків, що розбрелись по неозорих просторах США, а більше всього – у Нью-Йорку. Марк Твен своїх аристократів буде малювати, скоріш усього, з польських графів. Видовище було пристойним і імператор посміхнувся.

Але раз делегація забралась аж сюди, то це означає, що, трохи обжившись, шляхта вирішила зайнятись своєю улюбленою справою — розбратом. І мабуть вже є не менш трьох конфедерацій, готових зчепитися між собою. "Земля наша рясна, а порядку в ній немає". Десь для слов'ян універсально. Штати, картина, яку він собі намалював, здійсниться років через сто, а людність треба утихомирювати зараз.

Всеволод поплив з усім родичами у Помаранчи. Жіноча половина делегації була рада оновити верхній одяг. Були бурні дискусії, у яких приймали участь навіть Ганна та Настя Данилівни. Для останньої це була перша морська пригода, бо привізши крихітку через півтора океани у Січеслав, Гелена навідріз відмовилась переміщати її ще й довкола всієї країни, у воєводство чоловіка. Для душі їй було достатньо Ганнусі, а Настуся бачилась як резерв. Виростала остання у сім'ї діда.

Цей сімейний потоп у Памаранчі якось розтопив кригу, приїжджі аристократи вже не бачили маніяка, що схибнувся на непотрібній польському народу ідеї, а просто сім'ю, звідки треба взяти королівну, щоб заспокоїти свою людність. Казали що шляхта не сприймає заміжню за баптистом і відповідно, саму сектантку, Олену Всеволодівну як потенційну королеву. Пояснили, що є домовленість, що землі по Міссісіпі будуть Королівством Луїзіана, будуть викуплені і стануть васалом Франції на тих же умовах, що й Атлантида. Для цього будуть заставлені маєтки на Правобережній Україні, Волині та Подолі. Буде чотири воєводства: Луїзіана, Міссісіпі, Арканзас та Міссурі.

Вирішили, що поїде Єлизавета Всеволодівна. Та згодилась, що буде питати у Сейму дозволу на своє одруження і що її чоловіком буде лише католик. Але батько настояв, щоб було добавлено "будь-якого майнового стану".

Визвали флагман "Марену", батько завантажив на нього половину золота, отриманого з Австралії у цьому році. Ліза не взяла жодного чоловіка. Тільки дівчат – розумниць з міністерства, яким керувала. В історії це відомо як "дівочій десант", або "одинадцять амазонок". Конвоєм було відправлено два бриги. Аристократи, задоволені попутною компанією, направились у далеку Луїзіану.

1733. Дірк ван Клоон народився в Батавії в 1684 році. Для отримання освіти та навчання він поїхав в Нідерланди. Захистив докторську дисертацію в галузі права в Лейденському університеті у 1707 року. У 1723 році він став губернатором Короманделі (в сучасній Індії). У 1724 році повернувся в Батавію, де став екстраординарним радником, а в 1730 році став радником Вест-Індії.

Жуан п'ятий, Великодушний призначив його генерал-губернатором останньої, і на цій посаді він змінив Дідерика Дурвеназ 28 травня 1732 року. Вже 20 грудня 1733 року він подав заяву про відставку через хворобу (малярія).

Але саме у цьому коротенькому періоді встиг відправити експедицію з двох кораблів до так званих "островів П'ястів", про які неодноразово повідомляли таємні агенти з Філіппін та шуміла Європа. Ці острови наче швидко населялись якимось слов'янським народом. Взявши на борт сукна, парусного полотна, шовку, плюшу, оксамиту і лляних тканин та інші товари, що представляють інтерес для більш-менш цивілізованої землеробської колонії, кораблі вирушили у дорогу.

Як і говорилося у повідомлені, повернувши на південь ще за п'ятсот кілометрів від острова Пасхи, кораблі натрапили на два островки, на яких раптом піднялись густі клуби диму та здаля, явно реагуючи на сигнал, показалась велика шлюпка, чимось схожа на драккар вікінгів, озброєна фальконетами.

Доброю кастильською мовою, яку традиційно розуміли у Нідерландах, її капітан попросив одразу дійти до столиці провінції, Каменська і пояснивши, що тут дуже небезпечний берег, по причині лютих звірів. На острівці були рибалки, які і запалили сигнал тривоги. Рибалки зажадали щось купити, а капітан корабля звернувся до командира чайки за роз'ясненням. Той впевнено повідомив, що ніякі іноземні торгівельні кораблі у води імперії не приходили, то ніякі мита чи збори не передбачені. А все, що не заборонено є дозволеним. Повіривши, капітани здивувалися такому лібералізму правлячого імператора з важким для вимови ім'ям Всеволод. Почувши це отаман пояснив, що германські народи можуть звати імператора цісар Вісвальд (Wissewald), навіть указ був.

На розчарування голландців перші покупці платили повновісними французькими золотими монетам. Це хоч і було непогано, але знімало питання про місцеве золото. Нема. У Каменську лише через два дні показався генерал-губернатор провінції. Він категорично відкинув саму можливість плавання голландців до головного острова держави. Боривітер повідомив, що Сенат вважає абсолютно правильною політику ізоляціонізму Японії і вона буде повномірне використана у Гесионі. То Каменськ і буде єдиним портом, куди можна припливати коли завгодно іноземним кораблям, але на рейді повинно бути не більше двох кораблів однієї іноземної держави. Ніякої монополії Голландії або будь кому надано не буде, хай хоч з Курляндії припливають.

Торгівля у цьому містечку йшла абияк, скуплялись якісь рибалки, козаки з охорони кордонів, нечисленні жителі, все – роздріб, припливли хазяї невеличких крамниць, чий дрібний гурт був покупками, які небагато відрізнялись від закупок деяких звичайних козаків.