Читати книгу - "Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)"

У Леніна при владі були свої люди. Але після вбивства Леніна Сталін, найвірніший ленінець, повинен був усіх інших ленінців вибити з керівних постів і замінити їх своїми людьми - сталінцями. І Сталін це зробив. На це йому знадобилося 15 років.

Але після вбивства Сталіна Хрущов, один із найвірніших сталінців, повинен був вибити з керівних постів всіх інших сталінців і замінити їх своїми людьми - хрущовцями. На це йому знадобилося 7 років.

Цей процес був завершений 7 травня 1960 року. Цього дня з посади Голови Президії Верховної Ради СРСР Хрущов нарешті зіпхнув останнього сталінського сокола маршала Ворошилова. А на це місце поставив свого найвірнішого друга Леоніда Брежнєва.

У 1937-1938 роках Сталін завершував Велике очищення країни. У Москві, а потім в Україні процесом очищення керував Хрущов. Знімав і розстрілював одних, шукав, знаходив, піднімав наверх інших, попутно формуючи власну команду. Велика Україна, багато в Україні районів, міст, областей, багато в славному місті Києві міністерств і відомств, тисячі людей на відповідальних постах служать Батьківщині. Але Микита Хрущов вибрав Брежнєва, простого інженера на заводі, дав йому керівний пост - той впорався, підняв вище - впорався і тут. За два роки - з посади інженера до повновладного господаря Дніпропетровської області, одного з найпотужніших індустріальних районів Радянського Союзу.

На війні і Брежнєв, і сам Хрущов були політичними комісарами на фронті. Хрущов завершив війну генерал-лейтенантом, Брежнєв - генерал-майором. Після війни Хрущов - знову господар України, а Брежнєв - господар Запоріжжя та Дніпропетровська, найважливіших промислових районів України.

Потім Сталін поставив Хрущова господарем Москви, Брежнєва - господарем Молдавії. Багато в обох було ще високих постів і посад. Хрущов перетягнув Брежнєва в Москву, після смерті Сталіна повернув у армію на посаду комісара - наглядати за генералами, - і знову партійний начальник Брежнєв красувався в золотих генеральських погонах, які так йому пасували. Далі в послужному списку Брежнєва Казахстан і знову Москва. А 7 травня 1960 року, вигнавши з посади Голови Президії Верховної Ради сталінського маршала Ворошилова, Хрущов поставив на цей пост Леоніда Брежнєва.

Хрущов - очільник Комуністичної партії, одночасно - очільник Уряду. А вірний друг Льонька Брежнєв тепер буде головою законодавчої влади, а юридично - очільником держави. Гнучкий Ворошилов штампував будь-які укази і закони, які були бажані Хрущову. Але все ж краще на всіх постах мати тільки своїх людей.

4

При Сталіні й за Хрущова 9 травня святом не вважалося. Це був звичайний робочий день. Ніяких парадів, урочистостей, промов і салютів з нагоди перемоги над Німеччиною у Другій світовій війні. В ті роки всі розуміли: була війна, поклали безліч люду, дійшли до Берліна, але радіти, власне, нема чому - проблема Німеччини так і залишилася невирішеною. Це вже після повалення Хрущова новий вождь товариш Брежнєв таке свято придумав і заснував. А перші два десятки років після 1945 року все було скромно й тихо. Тільки фронтовики після роботи збирались у дворі на лавці, згадували минулі дні й битви, де разом рубалися вони, співали пісні під гармошку та під фронтові сто грам.

9 травня 1960 року зібралися фронтовики й на дачі Хрущова - найближче коло, ті, кого Хрущов знав ще на війні: міністр оборони Маршал Радянського Союзу Малиновський, Головнокомандувач військ ППО країни Маршал Радянського Союзу Бірюзов, командувач військ Московського військового округу Маршал Радянського Союзу Москаленко, Головнокомандувач Ракетних військ стратегічного призначення Головний маршал артилерії Недєлін, командувач артилерії і ракетних військ Сухопутних військ Головний маршал артилерії Варенцов, начальник ГРУ генерал армії Сєров і Брежнєв Леонід Ілліч, ведений Хрущова ще з довоєнних років. Сам Микита поверх української вишитої сорочки накинув фронтовий кітель з погонами генерал-лейтенанта. Брежнєв теж поверх білої сорочки накинув мундир з генеральськими погонами.

Серед них був тільки один суто цивільний, у якого не було мундира із золотими погонами. Звали його Фролом Романовичем. А прізвище його - Козлов. Він ніколи не служив у армії навіть рядовим. Країна пройшла через страшну війну, в якій був вибитий цвіт народу. В цій війні Фрол Романович проявив найбільший героїзм у глибоких тилах. У роки війни йому було тридцять із гачком. Саме б якраз командувати протитанковою батареєю або саперним батальйоном. Але він ніс куди більш почесну службу секретаря партійного комітету районного масштабу. Ближче однієї тисячі кілометрів до районів бойових дій не наближався. При цьому примудрився завершити війну з двома бойовими орденами: Червоної Зірки та Вітчизняної війни II ступеня.

Статут ордена Вітчизняної війни товариш Сталін писав особисто. І вписав у документ, хто й за які подвиги і звершення може бути цим орденом нагороджений. Так, орденом Вітчизняної війни II ступеня міг бути нагороджений той, хто:

особисто артилерійським вогнем знищив один важкий або середній або два легких танки;

пробрався до вогневих позицій противника і знищив не менше одної гармати, трьох мінометів або трьох кулеметів противника;

під вогнем противника евакуював з поля бою два танки, підбитих противником;

з особистої зброї збив один літак супротивника, і так далі.

Фрол Романович ворожих танків не палив, літаків з особистої зброї не збивав, під вогнем противника підбитих танків з поля бою тягачем не витягав. Але орден-таки отримав.

Орден Червоної Зірки теж давався за бойові справи, але зовсім не за полум'яні промови далеко від фронту.

Можливо, товариш Козлов щось корисне творив на трудовому фронті? Все може бути. Проте на цей випадок існували інші ордени: Трудового Червоного Прапора, наприклад. Фрол Романович, до речі, трудові ордени теж мав.

І ріс він по службі не просто швидко. Він ріс стрімко. І доріс до того, що через півтора десятка років після війни став людиною № 2 в Радянському Союзі. 13 липня 1959 року американський журнал «Тайм» помістив фотографію Козлова на обкладинці і задав питання: чи не він змінить Хрущова? А в Радянському Союзі таке питання не задавали. Кожен, хто стежив за розкладом сил у Кремлі, розумів: Козлов Фрол Романович - це не тільки той, хто змінить Хрущова на троні, це той, хто його вже майже змінив.

Фрол РОМАНОВИЧ КОЗЛОВ (1908-1965).

Фрол Романович правив країною. Офіційно він лише № 2 в керівництві Радянського Союзу. Насправді - дещо більше того. Фрол Романович вловив невблаганний потяг товариша Хрущова до офіційних візитів за кордон і цим потягом скористався.

За роки свого правління Хрущов побував у Китаї, двічі у Франції, двічі у США, у Швейцарії, Ірані,