Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Королева Сонька, Ірина Звонок 📚 - Українською

Читати книгу - "Королева Сонька, Ірина Звонок"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Королева Сонька" автора Ірина Звонок. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 149 150 151 ... 163
Перейти на сторінку:

  Султан Мурад відступив і попросив перемир’я. Владислав погодився, бо і його змученому війську потрібно було відпочити. До Угорщини він повернувся переможцем. Його, вісімнадцятирічного юнака, кликали «надією християнства» та «новим Олександром Македонським».

  Владислав відправив Гінчу з Рогова воювати у Чехії. Йому набридло слухати настанови довіреної особи матері. Юнак зрозумів, які стосунки пов’язували його мати і цього лицаря з серйозним обличчям та міцно стуленими губами. Звичайні синівські ревнощі мучили його. До того ж, у Владислава з’явився новий друг – угорський магнат і воєвода Янош Гуньяді.      

  У Буду приїхав папський нунцій, кардинал Джуліано Чезаріні. Він привіз привітання від Папи та привів з собою ціле військо з німецьких, італійських та французських лицарів.   

  - Ваша Величність, – вкрадливо шепотів він, схиляючись перед Владиславом. – Ви – надія християнського світу. Коли Папа дізнався про вашу перемогу над турками, він став на коліна і приніс Господу молитву подяки. Ви не можете покинути війну на півдорозі. Султан слабкий, треба скористатися випадком і остаточно добити його.

Владислав зітхнув:

 - Я й сам був би радий. Але я дав султану Мураду моє чесне королівське слово, що у наступні десять років не нападатиму на нього.

Кардинал хитро посміхнувся:  

  - Хіба можна ставитися серйозно до слова, даного нечестивому мусульманину? Господь  навіть за гріх це не вважає. До того ж, я привіз від його Святійшиства Папи дозвіл не дотримуватися чесного слова.

  Хитрий італієць довго вмовляв молодого короля. Нарешті Владислав погодився. У глибині душі він і сам хотів продовжувати війну. Недаремно батько вклав йому в руку меч, коли Владислав ледве навчився ходити. Батько був справжнім героєм. Тепер настав зоряний час сина.

  У вересні 1444 року король Владислав виїхав з Буди на свою другу війну з турками. А у грудні королеві-матері привезли листа.

  Гінець-мадяр, блідий та знесилений, намагався щось пояснити, але ніхто не розумів його мови. На листі стояла незнайома печатка. Сонька показала її Гінчі і той упізнав:

  - Це – герб Яноша Гуньяді. Вельми гідний лицар, який багато зробив для слави короля Владислава. Мабуть, сповіщає про щось важливе.

  Сонька зламала печатку і здивувалася: лист був написаний угорською мовою. Минуло кілька годин, поки нарешті знайшли перекладача. То був торговець угорським вином. Він дуже хвилювався, перекладав повільно. Королева сиділа у кріслі уважно слухала кожне його слово. А лицар Гінча з Рогова стояв трохи позад крісла, наче нависав над нею.    

  - «Ми зустрілися з турецьким військом у десятий день листопада біля міста Варна, у Болгарії, – писав до королеви незнайомий їй угорський воєвода Янош Гуньяді. – Король Владислав перед битвою виголосив чудову промову, і ми, заохочені, стрілою понеслися на турків. Король їхав попереду, його меч, довший ніж у інших лицарів, вказував нам шлях. Король побачив султана Мурада і вигукнув, що власноруч вб’є його. Ми стрімголов врізалися у загін яничарів і ледве не розчавили їх. Король Владислав поскакав прямо на султана. До нього залишалося кроків двадцять, не більше. І несподівано якийсь клятий турок ударом шаблі вбив королівського коня. Король впав і десяток яничарів відразу ж обступили його. Вони відрубали нашому королю голову і здійняли її на високій пиці так, щоб усе християнське військо побачило його. Відразу ж у наших рядах здійнявся безлад, розгублені лицарі почали відступати, а турки рубали шаблями усіх, хто зустрічався на їхньому шляху. Я сам ледве вижив у тій різанині...»

Сонька не дослухала листа і втратила свідомість.

1 ... 149 150 151 ... 163
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королева Сонька, Ірина Звонок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Королева Сонька, Ірина Звонок"