Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Одіссея найкращого сищика республіки 📚 - Українською

Читати книгу - "Одіссея найкращого сищика республіки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одіссея найкращого сищика республіки" автора Владислав Валерійович Івченко. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 149 150 151 ... 236
Перейти на сторінку:

— Шановне панство! Якщо я правильно розумію, ми всі з Росії, всі через різноманітні обставини опинилися за кордоном. Нас чекає непростий і довгий шлях. Пропоную познайомитися, щоб не сидіти мовчки, наче чужинці якісь.

Усі мовчали й підозріло дивилися на Бориса. Я дивився у вікно, на поля, де вже працювали орачі. Борис усміхнувся.

— Що ж, почну з себе. Може, стану прикладом для інших. Мене звати Борис Блюмін, я представник торгової фірми «Горліц», що продає бакалію. Нам дуже бракує кави, тому я їду до Європи, щоб знайти можливі канали її постачання. Мій товариш, турецький вірнопідданий Бендер-бей, буде допомагати налагоджувати зв’язки на Сході. Може, хтось продовжить?

Пасажири мовчали, потім кахикнув Рудий.

— Ну, справді, руські ж люди, а дивимося один на одного вовком. Мене звати Костянтин Петрович Волков. Я інженер Трьохгірної мануфактури. Їду в Європу, щоб пройти курси підвищення кваліфікації. На нашій мануфактурі англійське обладнання. За роки війни воно вийшло з ладу, треба відновлювати, але англійські фахівці їхати до нас відмовляються. Ми вирішили готувати своїх. Мене хотіли відправити через Мурманськ, але я все життя мріяв побувати у Середземному морі, тому попросився поїхати південним шляхом в обхід війни.

— Ну, що ж, приємно познайомитися, — сказав Борис. — Може, ще хтось?

— Я, — сказав Сивий. Від нього знову пахло алкоголем. Здається, встиг набратися вже з самого ранку. — Мене звати Сергій Миколайович Паліцин, я оренбурзький землевласник. Це моя племінниця Алевтина. — Показав на дівчину. — А це мій секретар Володінька. — Показав на хлопця. — Ми їдемо на прощу до Святої землі, щоб помолитися там за нашу бідолашну Вітчизну!

Паліцин аж сльозу пустив.

— А що не так із нашою Вітчизною? — спитав Чорнявий. Помітив погляди інших пасажирів. — Мене звати Олександр Григорович Вялькевич. Я вчений із Петрограда. Їду до Італії, щоб пройти таки курс навчання. То що не так із нашою Вітчизною, пане Паліцин?

— А те, що страшні часи наближаються! Воістину страшні! Оце тікаєте ви всі з Росії — і правильно робите, дуже правильно! Нема чого там залишатися, бо буде там лише плач та скрегіт зубовний, істинно вам кажу! — пробубонів Паліцин і заплакав.

— Дурниці! — скривився Вялькевич.

— Не дурниці, а істинна правда! На пекло перетворюється наше улюблене Отєчєство! На справжнє пекло! Пам’ятаєте, як там у Лєрмонтова? — Паліцин несподівано підхопився і прочитав голосно:

Настанет год, России черный год, Когда царей корона упадет; Забудет чернь к ним прежнюю любовь, И пища многих будет смерть и кровь!

У вікно зазирнув один із наших охоронців. Борис показав, що все добре.

— Пане Паліцин, не треба так кричати, ми вас добре чуємо, — попросив Борис.

— Гине наша Вітчизна! Ще, може, не всім помітно, але гине! Хочу відмолити у Господа Росію! Днями буду молитися, чоло в поклонах розіб’ю, а випрошу в Господа, щоб повернув монархію, бо без неї загине Росія, ох, загине!

Паліцин витер піт. Був він вище від середнього зросту, тлустий і якийсь м’якотілий, із лисиною і сивуватим рідким волоссям на схилах голови. — За день після того, як стало відомо про зречення государя-імператора, явилась мені уві сні Діва Марія. Наказала все покинути й вирушити до Святої землі, аби вимолити у Господа повернення Росії під оруду імператора і врятувати державу від подальших негараздів. Бо государ — це ж не просто так! Це помазаник Божий! Скинувши государя, ми від Господа відмовляємося, відходимо від його благодаті! Хіба це не гріх? А що ж Росія без Бога? Та вона таке пекло всьому світу покаже, що уявити важко! Бо коли Бога немає, все дозволено! А ти дозволь руській людині все — і вона так розвернеться, що кров ріками тектиме та дим від пожеж сонце застилатиме! Щоб урятувати країну, продав я все й на останні гроші відбув у цю важку подорож до Святої землі! Голодуватиму, на вулицях спатиму, бо грошей мало, але Росію відмолю, не віддам її на потурання безбожникам! — Паліцин гірко заплакав, вихопив із кишені флягу, відкрутив кришку і зробив кілька ковтків. — Ох, біда, біда!

— Не будемо порушувати політичні теми, — запропонував Борис. — Щоб зайвий раз не сперечатися. Що ж, чекаємо наступних знайомств. — Він подивився на Бандита, в якого я забрав ніж.

— Мене звати Григоріу, я з Бессарабії. Їду до родичів у Грецію, — сказав він. Брехав. Це зрозуміло було вже з того, як зухвало дивився, коли говорив.

— Ну, залишилася я, — сказала магометанка правильною російською. — Мене звати Фатіма, я донька ногайського мурзи. Мій батько розорився і застрелився, мій брат загинув на війні. Зараз я їду до своїх родичів, які давно вже переселилися в Ліван. Це єдині близькі мені люди. — Жінка зітхнула.

— Ну що ж, тепер ми знаємо одне одного. Гадаю, не будемо сидіти всю дорогу надуті, наче сичі. — Борис усміхнувся. — Хтось знає, чи багато пароплавів ходить із Салонік?

Люди почали розмовляти, розповідали, хто що знав. Я сидів мовчки, роздивлявся у вікно краєвиди, тут були схожі на Крим. Потроху наближалися до гір, почали дертися на перевал. Сонце стояло високо, коли зупинилися

1 ... 149 150 151 ... 236
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одіссея найкращого сищика республіки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одіссея найкращого сищика республіки"