Читати книгу - "Небесний Легіон, Наталія Глушко"

Вслід за драконами  вирушила піхота. Елтінфел, Мірін і Кролін з гномами кинули останній погляд на подвір'я палацу, після чого рішуче переступили через край порталу.

Мить — і все навколо змінилося.

Перед ними розкинулося  місто Торн, яке утримувалося з останніх сил. Над ними височіли кам'яні будівлі, трохи далі здіймалися фортифікаційні споруди.

На широкій площі вже чекали Ардус і Літорн. Побачивши крилатих воїнів, драконів і магів, вони обмінялися короткими поглядами, їхні обличчя виражали суміш подиву й захоплення.

— Вчасно, як завжди,— сказав Ардус, підходячи до Лоріна і кидаючи погляд на величезне військове позаду.

— Ще вчора я би не повірив, що побачу таку армію на боці Ларії.

— Довга історія,—посміхнувся Лорін, потискаючи руку легендарному залізному генералу.

— І вона ще не закінчилася,—додав Літорн, оглядаючи крилатих воїнів із професійним інтересом. —Тепер треба щоб вони безумовно слухали Лоріна під час бою.

— Не гайте часу,— урочисто мовив Елтінфел.

— Ми маємо перевагу, і її треба використовувати.

З цими словами всі рушили в штаб, де на них чекало обговорення битви, яка могла стати переломним моментом у війні.

У великому наметі, що служив штабом, зібралися всі воєначальники. Карта місцевості була розстелена на великому дерев'яному столі. Атмосфера була напружена—вони всі розуміють, що це вирішальний момент.

— Отже,— почав Мірін, проводячи рукою по карті, — ворог зосередив свої сили в районі Кеслпоінту. Вони добре укріплені, і лобова атака призведе лише до великих втрат. Нам потрібен хитрий маневр.

— Дракони,— спокійно, але твердо сказав Лорін. — Вони першими нанесуть удар.

Літорн схвально кивнув:

— Так. Якщо ми хочемо посіяти страх і хаос у лавах ворога, дракони ідеально підходять для цього. Вони ударять першими, палячи ворожі укріплення та змушуючи їхню піхоту панікувати.

— Одночасно з цим,—втрутився Елтінфел,—наші лучники займають вигідні позиції на пагорбах. Вони накриють ворога градом стріл, перш ніж той отямиться.

— А тоді,—додав Кролін,—підуть ваші піхотинці і гноми. Вони вдарять по ослаблених рядах ворога, коли ті ще не почнуть робити повноцінний опір.

— Але головний удар,—сказав Ардус,—це рохедріми.

Всі погляди звернулися до Лоріна, і він серйозно кивнув.

— Ми станемо тим, чого вони не чекають. Я поведу крилатих воїнів у наступ, коли битва досягне кульмінації. Це буде наш елемент несподіванки.

— І ти поведеш їх верхи на Вердіані?— з усмішкою запитав Дерек.

Лорін зухвало посміхнувшись:

— А ти думав, що вона буде спати, поки я піду в бій?—Головне— робити все вчасно,— серйозно мовила Ріанель.

—Кожен наш рух має бути ідеально синхронізованим. Якщо ми помилимося, це може коштувати нам перемоги і життя.

Мірін глибоко вдихнув, поглянувши на всіх присутніх.

— Якщо все піде за планом, це буде нищівний удар по Хелдору. Але не забувайте—вони не дурні. Вони теж щось готують.

— Тим цікавіше,—пробурмотів Лорін.

Після цього якийсь час обговорювали деталі, уточнювали сигнали, взаємодію між військами та порядок нападу.

Над полем загуділа магічна енергія, і за кілька кроків від штабу розгорівся новий портал. Яскраве світло освітило намет, змусивши всіх обернутися. Через нього  вийшли три фігури.

— Ну що, ми встигли?— пролунав знайомий голос Зелії, коли вона зупинилася перед Міріном і Лоріном.

— Авжеж,—з усмішкою відповів Лорін.

— Ви якраз вчасно.

Поруч із Зелією стояли Верестан та Кайрон.

— Ми прийшли допомогти,—сказав Верестан.

— Чудово,—сказав Мірін.

—Тоді давайте швидко узгодимо деталі.

Зелія, Верестан і Кайрон підійшли до столу, а Лорін показав їм карту.

— Ось тут ми зосередимо головні сили. Дракони завдають першого удару, лучники підтримують атаку, потім піхота і гноми. А рохедріми завдадуть несподіваного удару з повітря.

— А нам що робити?—запитала Зелія, підперши боки руками.

— Ти разом Верестаном  та іншими магами працюєш над тим, щоб нейтралізувати їхніх магів і підтримувати поле бою закляттями захисту,— сказав Кайрон.

Верестан кивнув, приймаючи наказ.