Читати книгу - "Дамір, Iрина Давидова"

— Звичайно, не винен, вона сама наливається, тому що я вагітна.

— Ліє...

— Мрр...

— Може...

— Ні! Кімнати прикрашати йди! А мені ще готувати!

— Будеш їсти оливки банками, залишишся без солодкого, — суворо промовив Дамір, вдаючи, що образився.

— А мене не можна ображати! Ми маленькі, і нас багато, — посміхнувшись, показала язика, коли коханий відійшов від мене до столу.

— Люблю, коли цей язичок пустує в іншому місці, — щасливо промовив він і, закинувши в рот оливку, вийшов з кухні, щоб через пару хвилин принести мені халат.

— Дякую тобі, — посміхнулася, відчуваючи теплу тканину на тілі, — на батареї, чи що, грів?

— Ще перед виходом повісив.

— Дякую, коханий, мррр...

— Ти, кішечко, така хитра, — весело промовив чоловік, стоячи поруч і дивлячись на мене з висоти свого зросту.

— Дамірушка, — тихо покликала я, пірнаючи йому під руку, — ти точно радий, що у нас знову буде дівчинка?

Дамір, немов пушинку підхопив мене на руки і поніс у бік вітальні. Там зупинився біля колиски і продовжуючи тримати мене, подивився на Лапочку:

— Що ти там бачиш?

— Лапочку нашу.

— Тоді не говори такої херні! Навіть, якщо ти мені п'ять дочок подаруєш, я буду любити всіх однаково сильно.

Я посміхнулася, притулилася щокою до його щоки і милувалася маленьким клубочком щастя, який подарував нам стимул жити далі. І зараз, деякий час потому, я зрозуміла, наскільки тоді виявилася права, дозволивши собі страждати заради ангела, який тихо сопе у своєму ліжечку і дарує нам радість. Ангеліка була варта того, щоб витерпіти заради неї все те, що було, адже тепер я розуміла, що ми врятували один одному життя. І якби доля змусила випробувати все заново, я б, не замислюючись погодилася, тільки, щоб коханий чоловік і моя дитина були здорові і неушкоджені.

Любити і знати, що тебе люблять — це дуже дорого коштує, і часом, щоб знайти справжнє щастя, необхідно жертвувати собою. Ти не будеш знати напевно, чого вартий в цьому житті, поки сам не відчуєш на собі перепони, так вчасно наставлені долею. Але якщо знайдеш в собі сили, і подолаєш абсолютно все, то обов'язково в кінці нещасть будеш щедро нагороджений. У мене це вийшло, я врятувала рідних і коханих, практично не сподіваючись на те, що колись зможу повернутися назад. Але я повернулася, і отримала за нагороду не тільки свого чоловіка, але і ангела у вигляді крихітної дитини з кирпатим носиком і карими очима. А ще, зовсім скоро в нашій родині з'явиться друга дочка, друге підтвердження того, що часом, заради любові варто жертвувати собою, навіть якщо життя здається пеклом.

— Дамірушка, — промуркотала я, пальчиками масажуючи йому потилицю.

— Ммм?

— Оливку хочу!

Так і хочеться замурликати)) Ну що, друзі, ось і настав обіцяний ХЕ!))
Я рада представити вам мою улюблену історію. А тепер і ви поділіться зі мною своїми враженнями в коментарях)) Мені буде дуже приємно їх почитати)
А вже сьогодні вдень я починаю викладку роману "Кукурузник". Сподіваюся, ви зі мною.
Спасибі всім, хто був зі мною на протязі викладки Даміра, і особливе спасибі тим, хто коментував. Підписуйтесь на мій профіль, щоб не пропустити оновлення) 
Всіх ціную! І обіймаю.
З повагою, Ірина Давидова!

ДОДАНА КНИГА ПРО ЛАПОЧКУ!
 

Кінець