Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

— Буду дуже вдячний, якщо ти візьмеш цього чудового хлопчину і відведеш до Емілі, я прийду згодом!

— Авжеш синочку! — відповіла Харпер.

— Коли ми пограємо в бейсбол? — запитав у мене Річард.

— Ти не забув? — розгубився я усміхнувшись.

— Чого б це я забув? — здивувався він.

— Сьогодні і зіграємо, це вже точно, у нас буде велика гра!

— Але, щоб не обманув мене! — попередив хлопчик.

— Пробач, що тоді не вдалося зіграти з тобою! — мені справді було прикро, що тоді не склалося познайомитися з ним ближче, але зараз у нас є вдосталь часу.

— Нічого! — безтурботно і безобразливо промовив він. — Я знаю ти хороший, я чекатиму! 

— Ходімо юначе, хай дорослі поговорять, а на нас чекає смачний обід! — вона взяла його за руку і вони пішли.

— Бувай Річарде! — гукнув йому в слід Тері.

— Допобачення добрий поліцейський! — попрощався хлопчик.

— Аж не віриться, що в такого нелюда народилося таке хороше дитя! — він промовив це серйозно задумавшись.

— Чудеса трапляються, на те вони і чудеса, бо не піддаються розумінню нашому розуму!

Ми вийшли на свіже повітря.

— Думаю ти зрозумів чому я тут? — запитав Тері.

— Та як не зрозумів, але можеш розповісти більш детально!

— Чого ти не знаєш? 

— Що буде з Барнстом? 

— Після всіх показів, і дослідження документів, які ти передав, його чекає смерта кара! — пояснив Тері.

— Всього одна? — іронічние запитання прозвучало з моїх вуст.

— Прокурори домоглися, щоб два пожиттєві терміни замінили на один смертний вирок! 

— Яким чином? Інєкція? — чого ж мене це мало турбувати, але мене це турбувало. Я не бажав йому смерті попри усе, що він зробив, та я бажав йому мук, ну хоча б справедливого покарання і схоже воно буде здійсненно через стільки років.

— Стіл! 

— Пекельний?

— Електричний, але думаю в пеклі його приймуть з почестями притаманними сатанинському цврству! — усміхнувся Тері.

— Бебіт, що?

— Помер в лікарні бідолага!

— Тут чуда не сталося! — злвітався я. 

— Нічого не відросло! — розсміявся Тері.

— Справедливо! Ну а що з Кенні і Джанет? 

— Вони фігурують у справі, але їм вдалося накивати п'ятами!

— Хай поживуть нормальним життям!

— Та ото ж бо! — погодився він зі мною.

— Хоча після того шоу, що зробив цей шалений хлопець, навряд чи його залишать в спокої! — розважав я вслух.

— Думаю він надійно сховався!

— Що з Алісоном? 

— Сомооборана, тож виправданий! — спокійно заявив Тері.

— А що я? — дійшла черга і до мене.

— Тебе не чіпатимуть, єдине, що дорога в Мегавіль тобі закрита назавжди! 

— Ніколи туди не повернуся і дай Бог, щоб стримав слово!

— Правильно, це мудре рішення! — знову Тері підтримав мене.

— А що ти інспекторе? — ледь не забули про нього.

— Та я ж не інспектор, я агент, та і то вже колишній агент! — посміхнувся він, як людина, що втратила щось важливе.

— Вирішив піти? — здивувався я цьому.

— Я ж провалив справу от і всіх собак на мене спустили. Власне я сам довершив все, що міг і пішов без будь яких прощань і церемоній!

— А як же медалі, нагороди, визнання, подяка врешті решт? — не міг я збагнути.

— Така, як і в тебе! — посміхнувся він мені. 

— Ти більше зробив я всього лише відіграв роль! — 

— Я так само відіграв роль. Лишень ти був тим навколо кого розігралася постанова. Я хотів тобі подякувати Матіасе, адже ти допоміг мені зробити, те що я правгнув!

— Ти насправді допоміг нам!

— Ми обоє зробили вклад у тимчасову безпеку і мир. Ти ще тоді коли відмовився битися в договірних поєдинках зробив тріщину в імперії Барнста, вона вже тоді похитнулася, коли одна людина відмовилася виконувати вказівки, наважилася заперечувати, не перетворилася на дешеву маріонетку! 

— Якби це був хтось інший то його б вже давно вбили! — усміхнувся я.

— Все ж Барнст мав до тебе певне тепло! 

— Хай йому грець! — не хотів я навіть це чути.

— В тому то і сенс, що тією людиною став ти, саме ти, чесний і незламний, а ще в певній мірі недоторканий!

— Одна людина не може все, та може багато! 

— Ти молодець, Матіасе, твоя історія захоплююча!