Читати книгу - "Кровна магія: у пошуках Проклятої Королеви, Ляна Аракелян"

– Руто, Геро, тут такі новини!

– Що сталося?

– Тіа прислала птаха! Уявляєш, Пузогрій утік.

– Це хто? – не зрозумів Герман.

А я згадала ув’язненого лепрекона, зі смішним ім’ям.

– Що тепер Гурманіелю буде? – насамперед я подумала про ельфійського шеф-кухаря.

– Нічого, – знизав плечима Лікраніель. – Єдине, що, розроблять нові антимагічні нашийники й, можливо, надішлють охоронців на кухню.

– Зрозуміло, – значить, ельф обійдеться легким переляком.

Я не стала нікому розповідати про те, що трапилося вдома. Це моя родина. А сімейне на люди у нас не виноситься. Петрусь дав у дорогу половину печеної індички й хліба. Я щиро подякувала йому за теплий прийом, смачну їжу і турботу, чим збентежила його. Він же розглядав моє волосся і дивувався тому, що воно так швидко відросло. Хлопці про щось радилися. Мене з Кхиброю вони до свого кола не запросили. Ну й не треба. Повернувся мій гордий фамільяр і тільки хотів розповісти, яке важливе завдання він виконав, як я наказала йому помовчати. У Ситові все обговоримо.

У грифон-диліжансі Гера кілька разів перевірив паски безпеки, пристебнув мене і тільки тоді сів на місце. Я вирубалася від втоми. Деньок сьогодні випав дуже складний. Хотілося скоріше дістатися теплого ліжка і впасти спати. У напівдрімоті я хвалила себе за те, що довірила гриб Муфту в обмін на ласощі. Потрібно не забути купити йому великий пряник. І щойно я почала провалюватися в сон, як диліжанс тряхнуло. Грифони грізно скрикнули. Погонич прикрикнув на них і вирівняв диліжанс. Ми всі зрозуміли, що сталося. Таки Треклятий з’явився!

– Дівчата, не здумайте ворушитися! – Ойхільд відстебнув пасок і пересів до протилежного вікна.

Я завмерла. За віконцем почулися крики й лайка, а потім з’явилися два попелястих грифони. Один темніший, інший світліший. Я вся скрутилася, підтягла ноги й обійняла їх руками, закликаючи на допомогу богиню удачі. Але, мабуть, богиня була зайнята своїми справами.

Двері в диліжансі ледь не виламали і в салон стрибнув... Красунчик.

– Що, дурненька, не чекала? – глянув він на мене, а на обличчі грала переможна посмішка. Потім він підскочив до Кхибри, тримаючи напоготові ніж. – Чого застигла, давай, ворушись! А ви спробуйте рипнутися. Ззовні донеслося якесь заклинання. На нас звалилася така тяжкість, ніби гірська плита впала на плечі.

Я краєм ока помітила вогняну спіраль на долоні Гери.

– Малюк, радій, що залишився живий, – реготнув бандит. – Але можеш спалити все тут, і нехай настане час хаосу!

У Гери на лобі виступили великі краплі поту – він зусиллям волі змусив спіраль зникнути.

– Ворушись, тролиха! Я не в ігри грати прилетів! Ну ж бо!

І тут сталося неймовірне. Кхибра розстебнула сумку, з якої вистрибнув лепрекон. Той самий Пузогрій! Красунчик доторкнувся до його нашийника артефактом. Той розсипався на пил, а нашийник упав на підлогу.

– Га-га-га! Нарешті! – задоволено потер руки Пузогрій. Він потягнув до мене свої маленькі рученята, і медальйон, виблиснувши синім у променях заходу сонця, зісковзнув із моєї шиї, наче його там і не було, і приклеївся до рук лепрекона.

– Золото! – задоволено пробурмотів Пузогрій. – Воно мене пам’ятає і любить.

– Відмінна робота, виродку! – відбираючи медальйон у лепрекона, сказав бандит. – Тролихо, нумо, воруши сідницями! Папаня чекати не буде!

Кхибра з острахом і сум’яттям подивилася на знерухомлених нас. В її очах бриніли сльози.

– Пробач! – підійшла вона до Ойхільда, але той відвів від неї погляд, немов ніколи й не знав. – Руто... – промимрила вона.

Я з презирством подивилася на Кхибру. Хотілося сказати щось образливе, але я не могла поворухнути язиком.

Красунчик схопив за комір тролицю і потягнув за собою до виходу. А біля входу штовхнув лепрекона. Гучне: «А-а-а-а!!!» розрізало повітря. Ні, навряд чи малюк вижив. Він підштовхнув Кхибру, та стрибнула. Її, скоріше за все, спіймали.

– Ад’ю! – реготнув Красунчик і зник.

Ми до самого Ситова просиділи як паралізовані. І тільки коли грифон-диліжанс став знижуватися, заціпеніння зникло.

Ди́вниця* – середа.

Мої любі читачі!

Чи готові ви до подльших подій та пригод Рути з друзями? Як вам поворот сюжету? До речі, до кінця цієї книги залишилося десь чотири-п'ять глав ;))