Читати книгу - "Небесний Легіон, Наталія Глушко"

— Скільки ж їх там ще?!— гаркнув Кролін, розбиваючи череп черговому хелдорському солдату своїм молотом.

— Якщо не будемо тримати лінію, то нас просто затопчуть!—прокричав Ардус, відразу відбиваючись від кількох ворогів.

Ріанель, що спішилася з дракона, різала мечем усіх, хто насмілювався поблизу. Її рухи були чіткими, мов танець смерті. Коли не можливо було використати меч, вона жбурляла вогняні кулі, підіймала з землі вихори пилу і каміння, але навіть тут вона відчувала, що сил противника більше, ніж очікували.

Посеред битви Кассія, хоч і не була воїном, також вступила в бій. Вона рухалася швидко, вбиваючи ворогів одного за одним, і намагалася допомогти пораненим. Але в один  момент один із хелдорських солдатів, скориставшись  її неуважністю, кинувся на неї з кинджалом і клинок увігнався в її плече.

Біль пронизав усе тіло, але Кассія не закричала. Вона різко розвернулася і вдарила нападника кулаком в обличчя, вибиваючи його з  рівноваги. Потім різко розвернулася і увігнала меч йому в груди. Той помер на місці. Поранене плече завдавало нестерпного болю і Кассія притиснувши його намагалася повернутися на позицію, щоб їй надали допомогу, але кров втрачалася надто швидко. Дівчина просто впала на землю.

— Кассія!—вигукнув Дерек, який саме був неподалік.

Він, не роздумуючи, кинувся до неї. Ноктаріс, що кружляв у небі, опустився поруч, захищаючи свого вершника. Дерек спритно підхопив Касію і намагався зупинити кровотечу, але марно.

— Ти не повинна була вступати в бій!—сердито прошепотів він, притискаючи її до себе.

— Не збиралася стояти осторонь, поки ви всі ризикуєте життям!—відповіла вона, скривившись від болю.

Поки Дерек намагався врятувати Кассію орда і далі тиснула. Декілька хелдорців намагалися підібратися до Дерека, але були розірвані Ноктарісом ще на підході. Дехто згорів від подиху дракона, дехто загинув від потужного удару хвостом.

З допомогою Дерека Кассія піднялася на ноги і  намагалася втриматися на ногах, але біль у плечі не дав їй зробити й кроку без гримаси болю. Дерек досі підтримував її, стискаючи здорову руку, немов боявся, що вона впаде.

Раптом крізь хаос битви до них підбігла молода дівчина в темно-зеленому плащі, її руки спритно розв'язали торбинку з лікувальними настоянками  і бинтами.

— Це ж ти… Нірі?!— Дерек широко розплющив очі, впізнавши дівчину, про яку так багато розповідали Лорін і Ріанель. —Я Дерек, представився хлопець.

— Я рада знайомству, хоча й воліла б, щоб це було за інших обставин,—відповіла Нірі, не відриваючись від рани. Її пальці спритно очистили поріз і швидко наклали мазь, від якої пішов приємний холод.

—Тримайся, це не смертельно, але якийсь час не навантажувати руку.

— Що ти тут робиш?!—перервав її роботу Дерек, озираючись на поле бою.

— Коли ельфи залишили мене у знахарки, я спочатку сильно на них злилася і ображалася. Часто я стояла біля хатини і дивилася на дорогу,  в надії, що Лорін і Ріанель  от-от повернуться. З кожним днем надія танула, а коли її зовсім не стало, я вирішила вчитися лікувати людей. А коли почалася війна, я  не змогла залишатися осторонь. Тому я тут, як і всі інші, щоб допомогти, чим можу.

Дівчина сильно змінилася з моменту їхньої останньої зустрічі з ельфами. Тепер у її очах не було страху — лише рішучість.

— Я рада, що ти з нами, Нірі,—Кассія слабо усміхнулася.

— А я рада, що ти жива,—цілителька міцніше затягнула пов'язку.

Раптово поруч вибухнула куля темної магії, здійнявши пил і уламки. Нірі й Кассія пригнулися, а Дерек інстинктивно прикрив їх, утворивши магічний щит.

— Треба забиратися звідси, тут небезпечно! Нірі, дякую!— крикнув він.

Нірі кивнула і швидко підвелася, допомагаючи Кассії.

— Я повертаюся до поранених. Ви теж будьте обережні!—кинула вона й побігла в інший бік, туди, де вже чекали інші поранені.

Кассія ще мить дивилася їй услід, перш ніж Дерек різко схопив її за талію й підняв на сідло Ноктаріса.

— Досить геройств на сьогодні, мила. Тепер тримайся міцніше, бо я не дозволю тобі ще раз опинитися під ударом.

І дракон, розкинувши крила, здійнявся в небо, швидко відніс Кассію в безпечне місце і знову кинувся  у вир битви.

Відпочивати не було коли. Ворог продовжував наступ, і кожен мав стояти до останнього. Бій тривав, і доля всього материка вирішувалася саме тут і зараз.

Ріанель майстерно керувала Естеларом, направляючи його на групи ворогів, що пробиралися крізь лави Ларійського війська. Дракон бив хвостом, знищуючи ціли загони, а його вогняне дихання прокладало палаючі доріжки серед рядів Хелдору.

Але Ріанель відчувала, що бій не буде легким. Військо ворога здавалося нескінченним, і, при всіх зусиллях, фронт тримався з великими зусиллями.

Вона ухилилася від віверни, що намагалася напасти, коли Естелар піднявся в небо, але побачивши, що ситуація внизу напружена вигукнула:

— Естеларе, спускайся! Я продовжу бій на землі!

Дракон заревів, але послухався. Він опустився біля укріплень, і Ріанель спритно зіскочила з сідла, вихоплюючи меч.