Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

7. Виконавчий лист — це один із виконавчих документів, тобто письмовий документ встановлених форми і змісту, що видається судом, зобов’язує службових осіб і громадян, яких це стосується, точно і своєчасно виконати рішення суду чи інших уповноважених органів.

Виконавчі документи — письмові документи встановленої форми і змісту, які видаються судовими та іншими юрисдикційними органами як підстави для примусового виконання прийнятих ними рішень, ухвал та інших актів. До інших виконавчих документів належать: а) виконавчі написи нотаріальних органів; б) накази господарського суду; в) посвідчення комісій з питань трудо­вих спорів підприємств, установ, організацій; г) не оплачені вчасно платіжні вимоги, акцептовані платником; ґ) постанови служб у справах неповнолітніх про грошові стягнення; д) постанови адміністративних органів або службових осіб, яким законом надано право здійснювати стягнення з громадян у безспір- ному порядку; е) рішення державних органів з питань володіння і користуван­ня культовими будівлями і майном; є) рішення комісій місцевих рад з питань поновлення прав реабілітованих.

8. Поняття осіб, які злісно ухиляються від роботи, дано у коментарі до ст. 133 КВК України.

Злісним вважається таке ухилення від робіт, яке пов’язане з прямою від­мовою засудженого від виконання покладеного на нього обов’язку працювати або з трудовим фактичним уникненням його від роботи шляхом, наприклад, симуляції хвороби, невиходу на роботу без поважних причин тощо, якщо за подібні дії до нього вже застосовувалися відповідні заходи стягнення.

9. В установах виконання покарання всі розрахунки із засудженими до по­збавлення волі здійснюються на безготівковому рівні, а саме: всі зароблені під час відбування кошти та інші кошти, що поступили на адресу цих осіб, зарахо­вуються на їх особові рахунки, що заводяться фінансово-бухгалтерськими службами колонії на кожного засудженого окремо. Порядок ведення таких ра­хунків регламентується нормативно-правовими актами ДКВС України (більш детально про це зазначено у коментарі до ст. 108 КВК).

10. На підставі вимог статей 11, 16, 22, 1166 ЦК України, адміністрація УВП має право пред’явити цивільний позов про відшкодування завданої ко­лонії шкоди. Порядок пред’явлення позову, форма і зміст позовної заяви вста­новлений цивільно-процесуальним законодавством України (статті 118—120 ЦПК).

1. Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

2. Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного фонду України за місцем відбу­вання покарання пенсіонера і з неї відшкодовуються витрати на його утримання у виправній колонії (харчування, речове майно, комунально-побутові послуги та інше), при цьому не менш як двадцять п’ять відсотків пенсії зара­ховується на особовий рахунок засудженого.

3. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді по­збавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фон­ду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

4. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України.

1. Загальний — це той, що стосується, торкається всіх, усього, поширюєть­ся на всіх, на все в цілому (загальні правила).

Підстава — це те, що головне, на чому базується, основується що-небудь.

2. Загальні підстави пенсійного забезпечення засуджених до позбавлення волі зафіксовані у ст. 46 Конституції України, у ст. 256 КЗпПУ та в Законі України «Про пенсійне забезпечення».

3. Пенсія (від лат. pension — платіж) — форма соціального забезпечення, що полягає у регулярній виплаті державою або іншими суб’єктами в установ­леному законом порядку грошових коштів непрацездатним громадянам, як пра­вило, пожиттєво (за винятком передбачених законом випадків), за умови на­стання визначених законом подій, що дають право на пенсію, — досягнення ві­ку, вислуга років, інвалідність, втрата годувальника тощо.

Державне пенсійне забезпечення — це гарантоване державою матеріальне забезпечення непрацездатних громадян за рахунок суспільних фондів спожи­вання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Пенсії встановлюються на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум. Їх розміри мають регулярно переглядатись у зв’язку зі збільшенням розмі­ру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки України.

4. У статті, що коментується, йдеться про декілька категорій засуджених до позбавлення волі, на яких поширюються вимоги законодавства України про соціальний захист і пенсійне забезпечення, а саме:

а) особи, яким до відбування покарання призначена пенсія.

Початком відбування покарання, за ст. 401 КПК України, є момент всту­пу обвинувального вироку в законну силу (див. коментар до ст. 4 КВК), час вступу в дію Закону України про амністію або акта про помилування. Для осіб, які до винесення вироку судом трималися під вартою, початком відбу­вання покарання є момент затримання (ст. 106 КПК) або застосування запо­біжного заходу у виді взяття під варту (статті 155—156 КПК). Такі засудже­ні отримують пенсію на загальних підставах по місцю відбування покарання (якщо до цього не доручили її отримувати іншим особам у порядку статей 237— 250 ЦК). З пенсії відраховують кошти, пов’язані з витратами на утримання за­судженого в УВП, якщо особа не працює або її заробіток не може їх покрити.

При цьому не менш як 25% пенсії повинно бути зараховано на особовий раху­нок засудженого;

б) особи, які втратили працездатність під час відбування покарання.

Часом відбування покарання є той період, протягом якого засуджений