Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Чорний дім 📚 - Українською

Читати книгу - "Чорний дім"

355
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чорний дім" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 155 156 157 ... 212
Перейти на сторінку:
не було?

— Недовго, — каже вона. — Але який це був вихід! Ба-бах! Ти щось дізнався? — Вона дивиться на нього благальним поглядом.

— Досить, щоб зрозуміти, що мені варто повернутися до Френч Лендінґа негайно, — каже він їй.

«Досить, щоб зрозуміти, що я кохаю тебе, що я завжди кохатиму тебе — у цьому світі чи в будь-якому іншому».

— Тайлер… він живий? — запитує вона. Джек пам’ятає, як Софі так само робила в Потойбіччі. — Мій син живий?

— Так. І я збираюся повернути тобі його.

Йому на очі потрапляє письмовий стіл Шпіґельмана, який, стрибаючи підлогою, зсунувся з місця і тепер стоїть з усіма висуненими шухлядами. Він помічає щось цікаве у одній із цих шухляд, іде килимом по битому склу й відштовхує одну з копій картини.

У горішній шухляді ліворуч — програвач, значно більший, ніж надійний «Панасонік» Венделла Ґріна, і шматочки розірваного коричневого обгорткового паперу. Джек хапає спочатку папір. Нерозбірливим почерком, який він уже бачив на брудних написах, як у «Смачно в Еда», так і на власному ґанку, написано:

Передати особисто ДЖУДІ МАРШАЛЛ,

відомій також як СОФІ.

Згори, у куточку розірваного аркуша паперу, здається, були марки. Джеку не потрібно розглядати їх зблизька, щоб зрозуміти: вони вирізані з пакетиків з-під цукру і приклеїв їх старий небезпечний дідуган на ім’я Чарльз Бернсайд. Але постать Рибака — це вже не так і важливо, Спіді знав це. Так само, як його місцезнаходження, оскільки, як Джек уже зрозумів, Чаммі Бернсайд за бажанням може перенестись будь-куди.

«Але він не може взяти з собою вхід. Вхід до Палаючих земель, містера Маншана, до Тая. Якщо Шнобель із друзями знайшли…»

Джек кидає обгортковий папір назад у шухляду, натискає кнопку і витягує касету з програвача. Він засовує її в кишеню й прямує до дверей.

— Джеку.

Він повертається до неї. За ними сигнал пожежної сирени, базікання, крики і сміх психічнохворих, біганина персоналу туди-сюди. Їхні очі зустрічаються. Погляд Джуді світиться ясною блакиттю. Джеку здається, що він торкається іншого світу з його солодкими запахами і дивними емоціями.

— Там дивовижно? Так само дивовижно, як у моїх снах?

— Там дивовижно, — каже він їй. — І ти дивовижна теж. Тримайся, гаразд?

Пройшовши половину шляху коридором, Джек стає свідком неприємного видовища: Ітан Еванс, молодик, якого Ванда Кіндерлінґ колись навчала в недільній школі, схопив спантеличену жінку за гладке передпліччя і трясе нею туди-сюди. Кучеряве волосся літньої жінки розлітається навколо голови.

— Заткнись! — кричить на неї молодий містер Еванс. — Закрийся! Ти, стара корово! Ти нікуди не підеш, окрім як назад до своєї проклятої палати!

Щось у його знущанні є очевидним, світ перевертається з ніг на голову, а молодий містер Еванс насолоджується своєю можливістю керувати і жорстоко поводитися, незважаючи на християнський обов’язок. Джек злиться не лише через це, а й через сповнене жаху нерозуміння на обличчі старої жінки. Він пригадує хлопців, з якими жив колись давно в місці під назвою «Дім Сонця».

Він згадує Вовка.

Не вагаючись, Джек іде великими кроками (неначе виходить на фінішну пряму — саме така думка зараз прокручується в його голові) і заїжджає кулаком у скроню молодого містера Евана. Той, у свою чергу, відпускає гладку жертву, що репетує, б’ється об стіну і сповзає нею. Його очі широко розплющені і приголомшені.

— Ти або не слухав, що говорила дружина Кіндерлінґа в недільній школі, або вона давала тобі неправильні уроки, — каже Джек.

— Ти… вдарив… мене… — шепоче молодий Еванс.

Він закінчує своє повільне падання, підігнувши ноги на підлозі в коридорі, що знаходиться між архівом і відділенням офтальмології.

— Образиш іще бодай одну пацієнтку — цю, чи ту, з якою я щойно говорив, будь-яку, — буде болючіше, набагато болючіше, — обіцяє Джек молодому містерові Евансу.

Тоді спускається сходами, перестрибуючи через дві сходинки, не помічаючи кілька пацієнтів у лікарняних сорочках, які витріщаються на нього, показуючи спантеличений, напівпереляканий погляд. Вони дивляться на нього, неначе він випромінює світло чи якесь диво, таке ж яскраве, як і містичне.

Через десять хвилин (уже після того, як Джуді Маршалл спокійно повернулась до своєї палати без будь-якої допомоги персоналу) сигналізацію вимкнули. Підсилений гучномовцями голос — мабуть, навіть рідна мати лікаря Шпіґельмана не впізнала б, що це голос її рідного хлопчика — починає ревіти з динаміків на стелі. Від цього несподіваного ревіння пацієнти, які до цього часу вже більш-менш заспокоїлися, знову починають верещати й плакати. Літня жінка, погане ставлення до якої так обурило Джека Сойєра, присідає під лічильником, береться руками за голову, бурмоче щось про росіян і цивільну оборону.

— НЕБЕЗПЕКА МИНУЛА! — запевняє Шпіґельман персонал і пацієнтів. — ПОЖЕЖІ НЕМАЄ! БУДЬ ЛАСКА, ПОВЕРТАЙТЕСЯ ДО СВОЇХ ПАЛАТ! ЦЕ ЛІКАР ШПІҐЕЛЬМАН, І Я ПОВТОРЮЮ: НЕБЕЗПЕКА МИНУЛА!

З’являється Венделл Ґрін, котрий повільно плететься до сходів, однією рукою злегка потираючи підборіддя. Він бачить молодого містера Еванса і пропонує йому руку допомоги. На мить здається, що Венделл і сам перекинеться, але молодий містер Еванс притискається сідницями до стіни і підводиться на ноги.

— НЕБЕЗПЕКА МИНУЛА! ПОВТОРЮЮ, НЕБЕЗПЕКА МИНУЛА! МЕДСЕСТРИ, САНІТАРИ й ЛІКАРІ, БУДЬ ЛАСКА, ПРОВЕДІТЬ СВОЇХ ПАЦІЄНТІВ ДО ЇХНІХ ПАЛАТ.

Молодий містер Еванс бачить, що на підборідді Венделла з’являється пурпурний синець. Венделл бачить пурпурний синець на скроні молодого містера Еванса.

— Сойєр? — запитує молодий містер Еванс.

— Сойєр, — підтверджує Венделл.

— Клятий виродок ударив мене, — жаліється молодий містер Еванс.

— Сучий син підійшов до мене ззаду, — каже Венделл. — Дружина Маршалла. Він кинув її на землю, — понизивши голос, провадить далі: — Він ледь її не зґвалтував.

Одного лише погляду достатньо, щоб зрозуміти, що містер Еванс засмучений, але не здивований.

— Треба щось робити, — каже Венделл.

— Так, ваша правда.

— Ми маємо розповісти про це людям, — поступово колишній вогонь повертається до очей Венделла.

Треба розповісти людям. Він і розповість! Господи, та це ж і є його робота! Він розповідає людям.

— Так, — каже молодий містер Еванс, він не захопився цією ідеєю настільки, як Венделл — йому бракує Венделлової запальної цілеспрямованості, —

1 ... 155 156 157 ... 212
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорний дім», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чорний дім"