Читати книгу - "Конґо. Реквієм, Жан-Крістоф Гранже"

І так, і ні. Так, тому що Ерван кинув їм кістку: залишив свій ноутбук і жорсткий диск, на якому містилися основні дані слідства та деякі докази й свідчення. Ні, тому що справжніх документів, а також зошитів, у яких Ерван детально описав своє розслідування, у квартирі не було.

Усе було сховане в корпусі пристрою керування системи клімат-контролю на паркуванні поруч із будинком. Лоїк ретельно виконав братові вказівки: дорогою відірвався від двох фліків, які сіли йому на хвіст. Вочевидь В’ярові та його нишпоркам кортіло дізнатись, що ж насправді розкопав Ерван.

Лоїк відкрив корпус за допомогою викрутки, забрав зошити й документи — протокол слухання й світлини в додатках до справи, дбайливо розкладені по файликах чи розділені закладками: від погляду на цю шкільну канцелярію в нього стислося серце, — та зачинився у себе вдома. Читав цілу ніч з неділі на понеділок. Ерван записав усе вкрай дрібним почерком, який виказував його одержимість. Двічі по дев’яносто шість сторінок. Лоїк простежив за кожним етапом обох його розслідувань, французького та африканського. До них долучалися свідчення, фотографії, додаткові відомості, до яких за допомогою виносок і номерів відсилали різні пасажі в нотатках. Також слід було врахувати його останню розмову з Жаном-Луї Ляссе за кілька годин до похорону Старого, яку Ерван записав у третій зошит, що його Лоїк знайшов у Бреа. Тоді він нічого не зрозумів із того окремого тексту, але нині деталька ідеально лягала в пазл.

Тепер він повернувся додому, готовий перемотати плівку послідовних розслідувань. Змоклий до нитки, Лоїк відігрівся в душі й відразу поринув у братові зошити. Мимохідь відзначив, що після подій у Бреа жодного разу не подумав про наркотик і не відчув ані найменших симптомів відмови: отруту, яка свого часу йому замінила повітря, воду і їжу, заступила межова нервова напруга. Точніше, його підживлювало бажання помсти.

Страта Фарабо аж ніяк не заспокоїла Лоїка. Йому здавалося, що в Ервановому досьє ховається ще один злочинець. Принаймні він на це сподівався. Це не розслідування не завершене, а він сам. Він хотів більше крові. Хотів знищувати, щоби вгамувати свій гнів. Жан-Луї Ляссе? Паскаль В’яр? Інші імена на найвищих щаблях влади? В жодному разі. Ці покидьки були винні, але не в прямому значенні слова: вони не вбивали нікого власноруч — принаймні в цій справі.

Терпіння… Він обов’язково знайде іншого ворога, щоб втамувати свою спрагу. І лише тоді зможе почати з чистого аркуша, щоб повернутися до світу звичайних людей.

Ерван попросив Лоїка купити два дешеві мобільні телефони з передплаченими сім-картками. Сподівався, що таким чином вони зможуть обмінюватися смс-повідомленнями, сидячи поряд, і створювати ілюзію спонтанної комунікації. Доволі швидко виявилося, що він не здатний нічого надрукувати на клавіатурі телефона — з трьома кульовими пораненнями і пошматованим горлом неможливо віртуозно клацати дрібними кнопками.

Тож повернулися до старої доброї дошки «Velleda», як у школі, — та й тут Ерванові складно було впоратися зі своїм маркером: розмова обмежувалася кількома фразами.

— ЯК УСЕ ПРОЙШЛО?

Лежачи у відділі інтенсивної терапії, продірявлений катетерами й датчиками, оточений апаратами, які стежили за ним, годували, сканували його, Ерван почувався ніби солдат на гауптвахті. Меґґі не позаздриш. Як там у неї справи? Цим він поцікавиться пізніше. Спершу — похорон Ґаель.

— Сумно, — просто відповів Лоїк.

Ерван більше говорити не міг, сподівався, що брат розповідатиме далі. Але ні, знову він зі своїм маркером, тремтливою рукою і загіпсованим морфієм мозком має ініціювати розмову.

— СОФІЯ БУЛА?

— Хотіла прийти. Я відмовився. Бажав побути наодинці з Ґаель.

Він спостерігав за братом з-понад кисневої маски. За якісь дві години Лоїк кілька разів урятував йому життя. Він прибрав Людину-цвяха завдяки пострілу, гідному книги рекордів Гіннесса, і вчинив страшне дикунство: голіруч пошматував обличчя чудовиська. Ця жорстокість поєднувалася з вражаючою сміливістю.

Обдовбаний, боягузливий Лоїк — на вихід. По-зміїному холоднокровний убивця — ласкаво просимо. Ця метаморфоза читалася на його обличчі. Запалі, жорсткі риси, ніби борозни руди, які виявляєш, розбиваючи кам’яну породу.

Коли Ерван прийшов до тями, братик сидів біля його ліжка, вдягнений, ніби космонавт. Заспокійливе видовище й повна інверсія. «Торчок» став опорою сім’ї, а він, уособлення сили клану, — наркоманом із обколотими венами.

Ерван не страждав. Насправді не відчував нічого. Віднині він був лише мозком, геть малесеньким, що плавав у сяк-так залатаному тілі. Не міг він і піддатися скорботі. Щоб прийняти смерть Ґаель, мусив бути у відмінному стані. Що ж до впорядкування матеріалів розслідування, тут він, хоч як це дивно, розраховував, що весь пазл збере докупи Лоїк. Ерван своє відробив. Забажав дізнатися про коріння своєї сім’ї, а в результаті не лишилося більше Морванів, або майже не лишилося.

Бажання помсти теж розчинилося в морфії. Фарабо мертвий. Який сенс карати Жана-Луї Ляссе? Лікар урешті-решт відкладе свої колби та нейромедіатори. Усе це зарахують до графи витрат на таємні наукові дослідження, фінансовані державою. Принаймні, всі ці смерті відкриють правду: досліди прекрасного Ж.-Л. призводять до катастрофічних наслідків.

У цій кривавій історії залишалася єдина не закрита тема: він сам. Він вичухається — Ерван відчував це, але не матиме жодних шансів на відновлення голосу. Із ним уже говорили про штучну гортань, протези, цілу купу речей, нітрохи не привабливих і несумісних із його професією фліка.

— МЕҐҐІ? — із зусиллям написав він на дошці.

— Навідаюся до неї після тебе. Жодних змін. Лікарі кажуть, покращення вже не буде.

Ерван задихався під своїми бинтами. Він раптом почав мріяти про таку саму процедуру, що й у матері, — з пакетами льоду.

Останнє, «на коня»:

— ЗОШИТИ?

— Треба перечитати ще раз.

Лоїк нерухомо стояв біля ліжка, виструнчений, ніби швейцарський гвардієць. Відучора й словом не обмовився про зміст прочитаного, про всі ті подробиці. Ерван хотів, щоб Лоїк це знав. Ця істина була єдиним його заповітом — у будь-якому разі, його найліпшим розслідуванням — і брат, останній Морван, який