Читати книгу - "Проклята наречена і таємниці Пагорбів, Олена Гриб"

Меліса швидко перевірила кишені. Пусто… Вчора вона могла передбачити будь-що, крім продовження сутички.

– Ти справді думаєш, що коли до мене біжать із оголеною шаблею, я починаю аналізувати почуття? – відрізала, злячись на власний промах. – Треба щось вигадати, князю.

Вікно виходило на парк. Поруч із ним ріс розлогий дуб, далеко внизу виднілися пишні кущі. Чим не варіант?

– У тебе, бачу, гіпс… Коли встиг? Спуститися не вийде, так?

– Я вмію битися.

– А він – убивати! І він озброєний!

Потужний удар розкришив тонку дверну стулку, в щілині блиснуло сталеве лезо.

– Як щодо стрибнути й помолитися удачі?

Джі Лін із помітним зусиллям завів руку за спину.

– Вибач, Лисице. Цього разу я його не відпущу.

Знов удар – і дошки розсипалися.