Читати книгу - ""Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)"

-Як цікаво. Зазвичай ми йдемо коли бачимо пса, а ти така смілива. Ти нова тут, раніше не бачив?

Голос належав до рудого кота. Квітка смикнула вухом “Так це і є пес? Наш лютий ворог? Тю, я вже думала, що наш ворог страшнішим буде. А це так, жалюгідна істота” -Я нова тут! А ти хто такий, мешкаєш тут?

-Пішли звідси, бо двоногий вийде і дасть нам. Заодно дорогою поспілкуємося, познайомимося, пішли!

Рудий зістрибнув із паркану, слідом за ним зістрибнула Квітка, вона засмутилася тому, що їй не дали розглянути все. Але якесь внутрішнє почуття підказувало, що з двоногими краще не зв'язуватись. Принцеса згадала стару розповідь матері, про те, що в день смерті Єлії, і багатьох інших одноплемінників, на ліс напали двоногі з собаками, а ще з довгими палицями, з яких чути грім-Двоногі насправді такі страшні?

-Кому як-знизав плечима-Для домашніх кицьок двоногий друг, годувальник. Для інших котів, двоногий це найгірший ворог. Навіть собаки не зрівняються з двоногими. Я тут давно живу, багато чого побачив. Бачила як двоногі б'ються із-за їжі, або за гніздо (будинок людини). Навіть коти й пси не бувають такими жорстокими як ці – поглядом вказав на натовп двоногих, які про щось розмовляли – А ти що, ніколи не бачила двоногих?

-Ніколи. Я знаю їх лише з розповідей. Ці розповіді не дуже приємні. Через них загинули мої друзі

-Треба ж. З яких ти місць, коли ніколи не бачила двоногих? Я так зрозумів, собак ти теж ніколи не бачила?

-Я З лісу. Дуже далеко звідси. У наш ліс рідко коли заходили двоногі та собаки. Чому питаєш?

-Вперше зустрічаю кішку, яка тільки сьогодні познайомилася з двоногими та собаками. Чому пішла з лісу? Якщо вас там ніхто не турбував, то чому ти пішла туди? На пригоди потягнуло від нудьги?

-Можна сказати і так - смикнула вухом - Тобі тут подобається жити, серед небезпеки, серед наших ворогів?

-Двоногі і собаки не чіпають котів, допоки ми їх не чіпаємо. Вони кидають нам їжу, іноді пускають у свої гнізда погріється. Що нам ще потрібно? На щастя я не домашня кицька, а то б віднесли мене до Різьбяра (ветеринар, що стерилізує котів), брр - зіщулився кіт -Благо, я живу на вулиці, мені це ніколи не загрожує

-Різчик? Звучить жахливо - по спині пройшов холод від слів кота - Боюся запитати хто це чи що таке?

-Ну Ти даєш! -Засміявся кіт -Мабуть, ти з найглухішого лісу, прибігла сюди. Різьбяр це двоногий який, як м'якше сказати. Робить так, щоб кіт ніколи не зміг мати кошенят. Я ясно висловився? Це дуже страшно

Квітка застала на місці від почутого "Правду кажуть, двоногі це найгірші вороги з усіх ворогів у світі" - Який жах! Як же це? Який же обов'язок продовжувати свій рід? Кіт, який не може дати потомство, його не поважають. Напевно ти правду сказав, мені пощастило, що я з такої глушині з'явилася. Не знала про такі жахіття

-Ти Найстрашніше не знаєш! Різьбяр таке витворяє не тільки з котами! Ось нещодавно я зустрів таку красуню. М, сама досконалість! -Мрійно прикрив очі -Намагався з нею зробити, а вона взяла і сказала що її водили до різьбяра! Уявляєш, їй тепер ніколи не стати матір'ю! Я звичайно не мрію про кошенят, дуже шкода кішку. Молода, гарна і вже безплідна. Тож повертайся назад у свій глухий ліс!

Кішка зіщулилася “Великі Предки, захистіть мене! Ох, напевно, дарма я пішла з племені. Чи можу я пережити такі страхи?” -Не лякай мене! Я й не таке бачила. Я лисицю обманом вигнала з нашого лісу, я не боюсь!

-Та невже? А в самої голос затремтів - засміявся кіт - Гаразд, не буду більше залякувати. Про лисицю правда?

-Звичайно! Ти що думаєш, я просто так нахвалюватиму себе? -Хмикнула кішка -Де ти живеш тут?

-Недалеко звідси. Якщо хочеш, то можеш до нас приєднатися. До речі, ми не познайомились. Я Яскравий!

-Оригінальне ім'я. Це тебе хто так назвав, батьки, чи двоноги? Я Квітка. до кого це до вас не зрозуміла?

-Квітка. Як гарно! Безперечно тебе мати назвала? Тільки кішкам виходить так красиво називати. Та ні, Яскравий я сам придумав! А що? Я ж рудий, значить Яскравий! -Ми, це моя банда, так би мовити. Точніше вуличні коти. Як це правильніше, бродяги, одинаки ми. Чи не домашні кицьки. Бродимо містом, шукаємо собі їжу, намагаємося не траплятися на очі двоногих. Як я сказав, не всі двоногі добрі

Яскравий відвів Квітку до старого сараю, де мешкало кілька котів. Принцесі це нагадало її плем'я -Їй хлопці, дивіться, кого я привів! Нова в нашому місті. Звати Квітка, вона з глухого лісу, там вони ніколи не бачила двоногих та собак, уявляєте? А ще вона нічого не знає про різьбяра, і про інші речі двоногих!

-Не тарахті Яскравий-буркнув немолодий кіт-Я впевнений гостя сама все нам розповість. Значить, Квіткою кличуть?

-Так, Квітка. А хто із вас головний? Ви? Що за місце? Гніздо двоногих? -Озирнулась навколо -Несхоже

-Справді, з далеких країв прийшла. Раз не знаєш що це за місце. .. Я тут найстарший з усіх їх.

-З далекої, з лісу, дуже гарного лісу. У нас там також багато котів. "Краще не говоритиму про племені"

-З далекої, з лісу -повторив старий кіт -Це добре. Ну що ж, ласкаво просимо до нас, Квітко, обживайся

-Ви мене так просто приймаєте до себе? А якщо я ворог, чи шпигун? Невже зовсім не боїтеся тут чужих?

Слова Квітки викликали у всіх сміх -Не знаю, як у вас. Але нам нічого бояться. Так, бувають погані коти. Але ми намагаємось захищати себе як можемо. Якщо ми остерігатимемося кожного, хіба вижили б наодинці?

-Справді. Краще жити в племені, ніж бути одинаком або волоцюгою - усміхнулася принцеса

-У племені? -Хтось невдоволено вимовив -Ці гордовиті коти, тільки про себе і думають. Такі, як ми для них жалюгідні істоти! Краще померти, ніж жити в племені. Сподіваюся ти не з їхньої породи? Якщо так, то йди!

-Заспокойся! -Шикнув старий -Не звертай на нього увагу. Має старі рахунки з племінними. Я особисто вважаю, що не всі племінні коти погані. Раз зустрічався мені племінний кіт, жодного разу не дорікнув мені в тому, що я домашній. Адже племінні всі до одного не терплять домашніх кицьок, а він був добрий до мене