Читати книгу - "Ти станеш моєю, Zhelizna"

— Отже, підсумую сказане. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності та уникнення конфлікту інтересів. Відносини адвоката та його клієнта будуються на принципі конфіденційності…

П’ята пара підходить до завершення і бачу, як студенти втомлено слухають мене з останніх сил. Я їх розумію. Бо сама зараз не у ресурсному стані. До того ж настрій зіпсувався, коли я побачила пусте місце на останній парті, яку займала тільки одна людина. 

Герман до цього не пропускав жодної пари. Тому я досить сильно здивувалася, коли помітила його відсутність. Навіть старосту запитала куди подівся хлопець, але та тільки знизила плечима. І мені довелося починати пару без нього. 

Буду відвертою, але у мене двоякі відчуття. З однієї сторони я ні на кого не відволікаюся, а з іншої… мені якось дивно і самотньо без гарячих поглядів, що залишали після себе опіки на шкірі. Герман навіть не хотів приховувати свого захоплення, а я в глибині душі палала від цього. Та сьогодні мене чекало тільки пусте місце та легке розчарування. 

З нашого побачення минуло три дні, а мене досі не відпускають почуті слова, до яких я зовсім не була готова 

Спогад

Час перевалив за північ, але до будинку ми не спішили заходити. Герман приніс пледи, в які вкутав мене, щоб я не змерзла. Та мені вистачало і того тепла, яке линуло від хлопця. Ми сиділи пліч-о-пліч, дивлячись на зорі та тихо переговорюючись. 

Спочатку мова йшла про наші останні п’ять років та зміни, що відбулися в житті. Герман ставив багато запитань і живо реагував на почутті відповіді. Ми сміялися з дотепних ситуацій і засмучувалися невдачами. Єдина тема, яку ми не зачіпали – моє розлучення. Ця рана ще не затягнулася, а тому я не хочу про неї говорити. 

А потім якось розмова перейшла у більш нейтральне річище. Не помітно для нас, ми з Германом почали ділитися планами на майбутнє та мріями. Я розповідала про свої маленькі побажання та намагалася випитати в хлопця про його.

— Ти дуже багато слухаєш мене, але так мало говориш, — чим пізніша година стає, тим більше я відчуваю втому. А тому моя голова вже давно спочиває на плечі Германа.

— Хочеш почути про мої бажання? — перепитує він. 

— Так. Про що ти мрієш? 

Рука Германа, яка до цього лежала на стегні, плавно підійнялася до мого обличчя. 

— Хочу, щоб тут залишалися мої поцілунки, — моїх губ торкаються крижані подушечки. — Тут була весільна обручка, — пальці спускаються до моєї лівої руки. — А тут виношувалася наша дитина, — коли долоня Германа накрила мій плаский живіт, я затамувала дихання. 

Я була готова почути все, але тільки не це… Навіть Дан не говорив мені подібних слів, коли освідчувався. 

— Про що ти говориш… — слова застрягали в горлі, а тому я навіть не завершую думку. 

Почуте мене сильно сколихнуло. Я вмить відчула жар, що розлився по всьому тілу. Напевно, цьому винне серце, яке забилося в шаленому темпі. Якби рука Германа була трохи вище, то б він неодмінно відчув його.

— Про бажання, які з часом стануть реальністю. Я дочекаюся моменту, коли ти будеш до цього готова. 

— А… я-якщо чекати доведеться довго? — голос тремтить і я цьому дивуюся. 

— Я чекав тебе десять років, мені не звикати до цього, — на видиху відповідає мені Герман. 

Мої поцілунки… весільна обручка… наша дитина… 

Тієї ночі я засинала саме з цими словами. Вони кружляли в моїй голові, ніби вінілова платівка, яка чомусь заїла тільки на одному місці. Але мені не хотілося її змінити. Навпаки, якесь дивне солодке відчуття наповнило душу. Тому, крім розгубленості, я ще відчувала легку посмішку, що приховувалася за кутиком ковдри.

Наш час

— … тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, яка визначена як предмет адвокатської таємниці законом, є правом адвоката у відносинах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується.

Дзвінок лунає коридором якраз тоді, коли я завершую свою лекцію.

— Що ж, шановні студенти, на цьому наша пара завершується. Бажаю всім гарного дня і до зустрічі. 

***

Хтось зі студентів відчиняє переді мною двері і я опиняюся на подвір’ї перед факультетом. Остання пара прочитана, роботи в офісі не має, а тому можна їхати відпочивати. 

У голові відразу з’являється думка, як я опинюсь вдома та замовляю доставку з улюбленого ресторану. Сьогодні у мене немає настрою готувати. Хочеться просто спокійно сісти перед телевізором, взяти келих з червоним напівсолодким вином і увімкнути щось позитивне.

На обличчі навіть з’являється посмішка про майбутній релакс. Та варто мені підняти голову і подивитися вперед, як вона безслідно зникає. Я бачу Германа, що стоїть біля свого автомобіля. І можна було б зрадіти цьому, та хлопець не самий.

Дівчина Германа стає навшпиньки, щоб залишити короткий поцілунок на чужих губах. Я ж відчуваю різкий укол кудись у сонячне сплетіння. І замість того, щоб відвернутися у протилежну сторону, стою і дивлюся вперед.