Читати книгу - "Шість , Сергій Олексійович"

Ось і моя зупинка. Осінь. Гарна пора. Мені особисто подобається. Так красиво навколо. У ці вересневі дні природа перетворюється на казку.

Так приємно йти цими вулицями. Дивитися, як тихесенько літо переходить в осінні дні.

Гарно кохати та бути коханим. Ці дні для щастя. Взагалі то життя усе для щастя. Але ця пора — вона особлива.

Хтось каже. Хтось голосно скаже. Ні, ні. То  весна — час для кохання. Кожному своє. Кожному своє.

Але, як на мене — середина та кінець вересня найкращий час для зізнань та кохання.

Все таке красиве. Все таке казкове. Осінь.

Найперша її сторінка. Відкривай сміливо очі! Казка прийшла. Казка прийшла!

Мене чекають. Я ж бачив, як учора сяяли світлом її карі очі. Бачив. Все я там бачив. І ніжність, і тепло, і кохання.

Вона така класна. Така! Немає слів. Ні слова, то в мене є. Та чи треба казати їх в голос?

Але вона дуже класна! Фігурка — вогонь! Обличчя — красиве. Все мені подобається. І така вона дуже розумна дівчина. Але ж є одне "але".
Це її вік.

Так. Моїй Олесі лише п'ятнадцять.
А мені цілих двадцять один. І, як на мене, це дуже велика різниця. Подумає ще хтось — от зв'язався з малою. Чи хіба немає дорослих дівчат.