Читати книгу - "Шість , Сергій Олексійович"

Здається я вже друге коло починаю. А все-таки шість це багато чи мало? Хто його зна. Шість років між нами. Але ж так і не скажеш.

Вона так гарно співала на тому весілля. Яка молодець. Яка вона молодець!

І потім постійно за мною доглядала. І не п'є майже. І така розумна, розумна.

Не знаю, що мені й роботи. Йти чи ні? Але ж вона сама до себе мене запросила.

Все так добре було. Коли всі разом. І там на весілля хтось з гостей так і сказав, що ви — гарна пара. І що ми з Олесею дуже схожі. І зовні й взагалі.

Ми — це доля? А може це тільки мені здається. Є ж інші дівчата. Он сестра нареченої. Вона здається така як я. І ще не одружена.

Але мене до Олеся тягне. Як магнітом. Справа в чому ж тут? Я взагалі не розумію.

От тягне мене і все. З нею цікаво. Інтереси в нас однакові. Може це головне? А очі там чи фігура, то не так вже і важливо.

А вік? Цікаво вік, то важливо?

А дійсно красиво тут у них на мікрорайоні. Ось річка поруч зі школою. Сюди можна приходити погуляти разом. Це ж так приємно тримати дівчину за теплу долонь і стояти поруч з водою.
І цілуватися.

Боже! Що я таке думаю, та про що мрію. Їй же тільки п'ятнадцять! Може вона ще і не цілувалася ні з ким.

Все-таки, що не кажи, а вирішувати маю лише я один. Вона мене там чекає, а я тут колами ходжу і все ніяк не вирішу, йти мені чи ні.

Наче отой Гамлет. Бути чи не бути нашому з нею коханню.

А що? Вона в мене точнісінько.закохалася. Всі подруги які з нею були, коли ми до них в гості приіжджали так мені й казали. Що мов дивись якими закоханими очима на тебе Олеся дивитися.

Але ж вона ще така дитина. Якби мені було десь, як їй. А з іншого боку, як би мені дійсно було як їй, то, мабуть, ні я, ні вона, один одному не сподобались.

Коли мені було п'ятнадцять, мене тягнуло до дівчат, яки були старші за мене.

Отож бо і воно. А ти дитина, дитина. Та ні. Все одно. Шість років це щось дуже нереальне, як не на мене. Чого я боюсь?

Ми нічого такого з нею не збираємось роботи. А якщо вона перша почне? Я всього ж передбачити не можу.

Як що вона почне до мене приставити?
Боже, які тільки думки лізуть мені в голову.

Рішення треба вже приймати якесь. А то я вже цікаво по якому разу повз її вікон проходжу?