Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Принц Єгипту, Олександра Малінкова 📚 - Українською

Читати книгу - "Принц Єгипту, Олександра Малінкова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Принц Єгипту" автора Олександра Малінкова. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 60
Перейти на сторінку:

 

            Рівно о восьмій годині Марина вийшла з готелю і зіткнулася з Ферітом.

- Привіт! – Видавила з себе. – От влипла.

             «Берті ж не візьме його з нами?»: Закралася підозра.

            А от і вона, у гарному легкому платті пісочного кольору. На відміну від Марини, яка чекає в шортах і в тоненькому білому светрику, який увесь час тікав то з одного то з іншого плеча. Чорний невеличкий рюкзак і такого ж кольору кросівки. Волосся розпущене й розсипане по плечам легкими хвилями. Вії лише трішки підфарбовані, від чого її блакитні очі зараз здаються ще більшими. На губах блиск нюдового кольору.

Марина

- Марино, страшенно перепрошую, але я сьогодні ніяк не можу! – На ходу випалила Берті. – Круз повернувся раніше, я на секундочку. Але не переймайся, тобі Хургаду люб’язно покаже Філ.

- Нізащо! – Викрикнула Марина.

- Нізащо! – вигукнув Феріт одночасно з дівчиною.

- Філе, будь Зайчиком! Виручи! Я місяць не бачила чоловіка! – Берті закліпала оченятами повними печалі і прохання.

- Берті, Хургаду я можу подивитися й іншого разу! – З легким розчаруванням у голосу промовила Марина.

- Злякалася? – Глузливо запитав Філ.

- Я-я? З якого це дива? – Примружила очі Марина.

- Тоді ходімо! – Феріт поліз у кишеню темних джинсів, щоб дістати ключі від автівки, яку припаркував неподалік.

          Біла футболка і джинсова сорочка, накинута поверх дуже йому пасували, як і сонцезахисні окуляри круглої форми. Волосся зібране, а на шиї і на лівій руці стильні аксесуари.

            Він зробив декілька кроків у бік своєї «крихітки». І задоволено завмер. Споглядаючи на авто так, наче це була мрія і гордість його життя.

             Старий фольтсваген був настільки вбитим і іржавим, що було взагалі не зрозуміло, якого ж він кольору, і яким чудом дожив до такого похилого віку. Але особливі сумніви викликало те, чи ця «колимага» взагалі здатна завестися, не те, щоб стартувати з місця. Ну хоча б зрушити, щоб від неї не відвалилася бодай хоч якась запчастина. Про салон взагалі без сліз важко говорити.

- Наш транспорт, - задоволено промовив він, - не Бентлі правда, але ця «крихітка» все ще на ходу.

- Ключове слово, я так розумію «ще»? Звучить дуже, ем… Багатообіцяюче, - прокоментувала засмучена Марина.

          Звичайно, вона не була така розбалувана всілякими брендованими шикарними машинами. У колишнього була Сузукі, але нова. Просто мова зараз трішки про інше. В першу чергу про безпеку.

- Та чого ти?– Явно потішався з її розгубленості Феріт.

- Це що? Розіграш такий? Вирішили розіграти мене з Берті?

- Вона навіть заводиться! – З його вуст звучало, наче контрольний у голову.

- Та від тебе взагалі все заводиться! – В’їдливо промовила вона. – Маю надію, що мені не прийдеться її штовхати назад.

- Молись, дівчино, щоб ми хоч  туди на ній доїхали, - собі під ніс тихо промовив Філ.

- Що? – Перепитала вона.

- Сідай кажу! Ще сорок хвилин дороги попереду, - скомандував він, а потім тихіше додав. – у ліпшому випадку, і то якщо згори.

            Коли вона нарешті обережно залізла у салон, сидіння заскрипіло, та значно прогнулося  під її вагою, хоч дівчина й була худенькою. Далі було цікавіше, кожен раз коли Феріт пригальмовував на світлофорі крісло розкладалося і дівчина падала навзнак. А коли під’їжджали до зебри і на дорозі було щось по типу лежачого поліцейського, Марина відчувала м’яким місцем   кожну  ямку чи горбок. Коли ж нарешті доїхали пасок безпеки заклинило. Хлопець вийшов і обійшов автомобіль майже по колу, не з першого разу, але відчинив дверцята поруч з дівчиною. Хоча в якийсь момент їй здалося, що та дверцята в його руках і лишиться, а до готелю вона буде вертатися з ефектом кабріолету, тільки дірка буде збоку… Нарешті, він нахилився над нею, і засунувши викрутку у отвір фіксажу, нарешті відстібнув пасок безпеки.

           Їй знову перехопило подих від його близькості. Дивне було ще й те, що вона зовсім не відчула солодких чи різких до запаморочення та дурноти, пахощів арабського парфуму. Жодного стороннього запаху, лише ледь вловимий та приємний аромат його шкіри трішки мускатний, а ще ледь– ледь відчутні нотки фруктово– квіткового мила чи гелю для душу.

Марина

–  Вже все, –  він посміхнувся і подав їй руку, щоб вона змогла вилізти з того брухту, –  ти паспорт з собою взяла?

–  Навіщо? –  Вона здивовано заморгала, але все ж таки вклала свою руку в його і дозволила допомогти вилізти з автівки.

–  Ну як навіщо? А як же ж я маю по іншому виправдати ще один Ваш стереотип? Що  всі хто тут живуть мисливці на дівчат. Все, що жіночої статі треба наздогнати і оволодіти, а після цього продати. – Пожартував він.

1 ... 15 16 17 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Принц Єгипту, Олександра Малінкова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Принц Єгипту, Олександра Малінкова"