Читати книгу - "Суперниця, Ірина Романенко"

- Куди??

- В клуб. Мене запросив один мій друг і ти йдеш зі мною!

- Щось трапилося?

- Краще не питай.

Мене чомусь так розізлив Ярослав, що я вирішила відігратися на повну. Вдягла найкращу сукню з тих, що висіли у мене в шафі. Латексна, червона. Вона ідеально підкреслювала мою фігуру.

Поліна вирішила одягти щось менш скромне, але далеко не відійшла. Чорна атласна сукня, трохи вище коліна.

- А в тебе є смак!

- Не дарма ж ми подруги.

Як тільки Михась скинув адресу, я викликала таксі і вийшла на вулицю. В моїх чорних оченятах заграли чорти, коли я побачила Ярослава.

- Таксистом підробляєш? Чи я помилилась?

- Куди зібралась в такому вигляді?

- А хіба тебе це стосується?

- До свого Михайлика? Ти хоч знаєш хто він такий??

- Він мій друг.

- Впевнена що в такому у нього на тебе не встане?

Я підійшла і дала йому ляпаса з такою силою, що заболіла рука.

- Все? Чи може хочеш ще щось сказати? Досить мене контролювати! Про що я взагалі думала коли пропонувала тобі дружити?? Такі як ти не міняються.

Він раптом вхопив мене за руку.

- Такі як я?! Це які ж??

- Відпусти!

На вулицю вийшла Поліна.

- Емма! Все добре? Таксі наче вже приїхало.

- Так! Зараз йду!

Я висмикнула свою руку і побігла до машини.

Сівши в машину Поліна напружилась.

- Про що ви говорили?

- Неважливо.

- Емма! Ми ж подруги. Ти можеш мені довіритися.

- Він… Злиться. Тому що я спілкуюся з Михайлом. Але я не розумію! Михась мій друг. Ми давно не бачились. В чому проблема??

Подруга злісно всміхнулась.

- Хтось ревнує.

- Що?? З якого дива йому ревнувати мене?

- Подумай сама!

- Це скоріш якась хвора одержимість.

- Але чому він так вціпився в тебе?

- Ти думаєш я знаю відповідь??

Машина раптом зупинилася.

- Приїхали.

- Дякую, здачі не треба.

Як тільки ми опинились біля входу нас одразу зустрів Михась.

- Я думаю ми не спізнились?

- Ні! Що ти! Вечірка тільки но почалась. Проходьте. Емма! Ти прекрасно виглядаєш. Це плаття… Ти неймовірна! Як і твоя подруга.

- Познайомся Поліна це Михайло. Ми з ним разом зростали у дитячому будинку.

- Дуже приємно познайомитись.

- Тоді гайда веселитись! Якщо захочете відпочити наш столик на другому поверсі.

Ми відразу поринули у танці. Стільки людей, приємна музика і освітлення. Це все дурманило голову і мені захотілося пити.

Підійшовши до бару я замовила напій.

- Красуня тебе пригостити?

- Я вже замовила собі. Дякую.

- То в чому проблема замовити ще один. Тільки за мій рахунок.

- Я була б не проти.

Незнайомець доброзичливо усміхнувся і щось сказав бармену

- Мохіто?! Серйозно?

- Це незвичайний мохіто. Найсвіжіший!

- Дякую.

Не встигла я допити напій, як мене хтось покликав. Михайло підбіг до мене і раптом склянка з мохіто полетіла на підлогу.

- Обережніше! Мишко, що ти коїш??

- Вибач. Я замовлю тобі новий.

Але щось тут було не так. Я бачила як він переглядався з тим незнайомцем.

- Добре красуню, я вже піду.

Він втік так швидко, що на секунду я навіть не зрозуміла, що взагалі відбувається.

- Ти б краще слідкувала за тим що п’єш!

- Про що ти?!

- В цьому барі підмішують наркотики дівчатам, щоб потім скористатися їхньою безпомічністю.

- Що?! Я ж випила! Я що випила коктейль з наркотиком?!

- Так, ходімо знайдемо твою подружку і поїдемо звідси. Даремно я вас сюди привів.

- Поліна! Поліна!!

Нарешті знайшовши подружку в такому ж стані Михайло вивів нас з клубу. Та не встигла я переступити поріг як мене різко смикнули.

- Обережніше! Якого біса!?
Напевно дія наркотику почалася, тому що я не бачила обличчя того хто мене схопив.

- Чуєш! Чого тобі?! Віддай дівчину!

- Накачав їх наркотою, а тепер везеш трахати?!

- Що ти верзеш?! Я її друг!

- Тільки спробуй до неї ще раз підійти…

Далі я нічого не чула бо світ став таким темним і тихим.

Прокинулася я від сонячного світла. Відкривши очі я швидко зрозуміла, що знаходжусь не в себе вдома. Чорт! Нічого не пам’ятаю! Що зі мною було?! Чому я в чоловічій футболці?! Де моє плаття? Я що? З кимось переспала?!

Тихенько вставши з ліжка я пробралася на звуки з… кухні.

- Вже прокинулась?

З жахом усвідомивши де я, мені стало погано. Я була в квартирі Ярослава.