Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko 📚 - Українською

Читати книгу - "Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Становлення Бойового Мага" автора Andrii Noshchenko. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 32
Перейти на сторінку:
Глава 13 - 14

Глава тринадцята. Вчитель. 

    ⁃    Та ти до біса сильний! - Тот захоплено почав торохтіти, лише ми вийшли з гільдії - Ти точно маєш виступати на змаганнях! З такою силою місце у трійці лідерів тобі гарантовано! 
    ⁃    Ага. То чим я маю усіх перемагати? Затеревенити насмерть? Забув, що в мене ані зброї, ані броні нема? 
    ⁃    Ой, та то пусте, це легко вирішити. 
    ⁃    Усе одно ні. Я не хочу служити королівський родині. 
    ⁃    Так то ж не обов’язково, - Тот почесав носа - тобі запропонують, але ти в праві відмовитись. Хоча, я не памʼятаю таких випадків, щоб хтось відмовлявся. Завжди усі цього хочуть. 
    ⁃    А я от ні, у мене інші плани. 
    ⁃    Які? 
    ⁃    Магом хочу стати. Сильним магом!
    ⁃    Ну, то звертайся до сестри, це вона в нас маг. 
Я глянув на Суі, що мовчки посміхаючись йшла поруч. 
    ⁃    А скільки тобі років? - ніяк не вгамовувався Тот. 
    ⁃    Двадцять. 
    ⁃    Двадцять?! Ти на два роки молодший за мене і вже Бойовий Майстер? Ти в животі матері тренуватися почав?!  Мені двадцять два, а я все ще воїн. Я нікчема…
    ⁃    У тебе все попереду, головне тренуйся і ти зможеш хоч Бойовим Предком стати. - вирішив підбадьорювати його я. 
    ⁃    Аби все було так легко, то ми усі б тут вже Предками були! Але їх на все королівство лиш десятка два, як думаєш, чому? Чому Бойових Предків так мало? Гадаєш, Бойові Майстри мало тренуються? Ні і ще раз ні. Просто хтось здатен подолати той рубіж, а хтось, навіть тренуючись усе життя, ні! 
    ⁃    То ти вже здаєшся, навіть не спробував?
Тот замовк і йшов далі стиснувши кулаки. Ну хоч так…
    ⁃    Суі, а тобі скільки років?
Дівчина від питання стрепенулась і почервоніла. Мабуть, не очікувала. 
    ⁃    Сі-сімнадцять! 
    ⁃    А ти вчилась десь на мага, чи це все природнім шляхом набувається?
Суі подивилась чи серйозно я питаю, чи шуткую. Або, чи не дурень я часом. 
    ⁃    Вчилась звичайно. Десять років у школі магії. 
Ого! Десять років, щоб з першого кола дійти до третього. Моє бажання стати магом зазнало тут серйозного удару. 
    ⁃    А в тебе лишились зі школи якісь книжки по магії для початківців? Чи, може, підручники?
    ⁃    Ні, магічну літературу неможна виносити зі школи, є лише старі конспекти з тих часів. 
Я кілька хвилин набирався сміливості. 
    ⁃    Даси почитати? Я поверну…
Вона засміялася, зиркаючи на мене чорними очима. 
    ⁃    Звичайно ж дам, то ж просто конспекти, вони не мають жодних секретів. 
    ⁃    Дякую. А ти знаєш щось про того майстра, до якого ми йдемо? 
    ⁃    Так, трішки. Він зʼявився у нашому місті ще за кілька років до мого народження і поселився поруч з садибою нашої сімʼї . Коли я була мала, то постійно чула, як він гримів залізяччям за парканом. Але потім щось трапилось, і він почав займатись алхімією. Воно то стало значно тихіше після цього у нашому районі, але іноді з його дому несе такий сморід!  Іноді це жахливо. 
    ⁃    Ого! То він не лише майстер зброї, а ще й алхімік? 
Я згадав, як у лісі зранений Бойовий Предок проковтнув лише одну пігулку і його рани моментально затяглися. Цікаво, дуже цікаво! 
    ⁃    А що він за людина? Ви з ним спілкуєтесь? 
    ⁃    Ні, старий має дуже дурний характер і починає сваритися навіть через дрібниці. Через це він живе один, і навіть служниці, котрих він періодично наймає для хатніх робіт, того ж дня тікають з його дому у сльозах. 
Здається, купити списа буде нелегко. 
    ⁃    Тот! Ти впевнений, що зі старим майстром у нас все пройде добре? Суі ось каже, що він чи не на голову хворий. 
Тот на мить зупинився. 
    ⁃    Ні, не впевнений. Та спробувати усе одно варто. До того ж, ми вже майже прийшли.  
Ми звернули з головної вулиці у провулок. 
    ⁃    То я тоді додому, - сказала Суі, - а вам вдачі зі старим.
    ⁃    Ага. - Тот помітно нервував, що на ніць звело його пащекуватість - Ходімо. 
Пройшовши ще кількадесят метрів ми зупинились навпроти високого цегляного паркану з старими деревʼяними воротами. І паркан, і ворота мали занедбаний вигляд, дошки воріт навіть вже почали підгнивати знизу. Тот погрюкав кулаком у ворота. 
    ⁃    Старий майстер!
Тиша. Тот зачекав трішки і повторив. Без результату. Я розповсюдив відчуття і побачив людину, що сиділа на ґанку у кріслі-гойдалці та з мідного чайника наливала алкоголь собі до рота. Я не міг визначити його силу, тож, він або проста людина, або Бойовий Предок! Непростий дід у будь якому випадку. 
    ⁃    Може, його нема вдома? - Тот знизнув плечима і подивився на мене - Зачекаймо? 
    ⁃    Ні, він вдома, сидить на ґанку і вдає, що нас тут немає. 
Я посунув Тота від воріт і гучно сказав:
    ⁃    Пане, я знаю, що ви вдома, відчиніть будь ласка. Нас послали сюди нездари з ремісничої гільдії, вони визнають, що поряд з вами усі вони криворукі та косоокі нероби, що можуть виготовляти лиш лайно замість зброї! 
Я відчув, що цими словами зацікавив його, він перестав глегати алкоголь і уважно слухав мене. 
    ⁃    Вони кажуть, що лише ваша неперевершена майстерність здатна допомогти мені. Я лише хочу купити у вас зброю, і зараз же піду, не стану вас турбувати. 
Раптом ворота заскрипіли трішки відчинившись. 
    ⁃    Заходьте, раз прийшли вже…
Ми просунулися у ту шпарину, що він нам відкрив. На ґанку сидів просто здоровенний чоловік, якого я ніяк не міг назвати старим, попри його сиві як сніг волосся, вуса та бороду. Він не проста людина. Він Бойовий Предок! 
    ⁃    Ну, то чого припхалися? - старий залив ще ковток алкоголю до рота. 
    ⁃    Майстер, ми прийшли за вашою допомогою, - почав я дуже обережно - я випадково розніс вщент залу зброї у гільдії ремісників, через те, що вони торгують лайном. І голова залу сказав, що якось, десять років тому, бачив у ваших руках неперевершений спис, котрий ви тоді бажали продати, але гільдія не мала на той момент достатньо коштів. То я прийшов сюди з одною ціллю. Чи не могли б ви продати мені той спис? 
    ⁃    Неперевершений спис, кажеш? - він почухав бороду про щось замислившись. - А, ти про те старе залізяччя? 
Старий майстер вказав на якусь іржаву палицю, котрою були підперті двері до якоїсь господарської будівлі. 
    ⁃    Ну, спробуй, якщо зможеш. 
Я підійшов до списа і висмикнув його з землі, куди його було встромлено вістрям. Важкий! Трішки іржавий і брудний від дощів, але…  Я буквально вдарив щосили по спису аурою, змусивши його дрібно затремтіти, від чого уся іржа та бруд злетіли з нього хмарою у повітря. Скарб! Я роздивлявся його цільнометалеве ратище, що було вкрите орнаментом відтворюючим дрібну луску якогось звіра. Луска блищала на зовнішніх частинах, та була вкрита темно сірою патиною у заглибинах. Вістря довжиною з лікоть та шириною у долоню в нижній частині, з двома глибокими долами по боках було бездоганне! 
Я вийшов на середину двору, крутнув списом над головою та навколо себе, після чого провів пару прямих ударів. Неймовірна зброя! Жоден пʼятий клас і поруч не стояв! 
    ⁃    Майстер, це найкраще, що я до цього тримав у руках! 
Той уважно дивився на мене. 
    ⁃    Я хотів би його придбати. Чи можете ви назвати ціну? 
    ⁃    Спис не продається. 
Я ошелешено витріщився на нього. Я не розумів. Він використовував його як мотлох, котрим підпирав двері, а зараз каже, що спис не продається? Це жарт такий, чи старий просто набиває ціну?
    ⁃    Але майстер…
    ⁃    Та це не означає, що ти не зможеш його отримати! - перебив він мене. - я не віддам свого списа тому, хто геть не тямить як ним користуватись. Так, у тебе є якась там сила, та твоя сила ніщо, коли ти махаєш зброєю наче оглоблею! 
Це він вирішив так самоствердитися за мій рахунок? Старий встав і повільно підійшов до мене, роздивлявся, ходячи навкруги. Як коня на базарі роздивляється, подумав я. 
    ⁃    Я подарую тобі цей спис за однієї умови, - старий усе ходив навколо - якщо ти станеш моїм учнем! 
Що, чорт забирай, він несе? 
    ⁃    Старий майстер мабуть шуткує, - я встромив спис назад у землю, та вирушив до воріт. - Йдемо, Тот, цей старий дійсно несповна розуму. 
Та не встиг я і пари кроків зробити, як старий опинився біля воріт і так влупив по мені аурою, що я шкереберть покотився аж до ґанку його будинку. 
    ⁃    Хлопче, я дозволив тобі увійти, та не памʼятаю, щоб дозволяв вийти! 
Халепа! Старий то точно несповна розуму! Я не бачив виходу, проти такої сили я що мураха. 
    ⁃    Пане, хіба так запрошують собі учнів? 
Як не силою, то може хитрістю вийде втекти звідси. 
    ⁃    Я саме так, маєш щось проти? То доведи силою, де я неправий! 
Він притис мене аурою до землі з такою силою, що суха глина під мною пішла глибокими тріщинами. Та я ж так скоро коні двину! Він зовсім здурів? 
    ⁃    Пане, вибачте, але я хочу стати магом! Мій рівень бойового мистецтва мене вже цілком влаштовує! 
    ⁃    Дурне щеня! - старий скаженів - У тебе геть немає жодного рівня, що ти мелеш!
Гаплик! Мені точно гаплик! Що ж робити? Погодитись? А потім, зачекавши слушної  миті втекти? Думки вроздрай цибали у моїй голові. Ні, від такого не втечеш. Йому навіть контракт не потрібен, з його силою він у будь якій шпарині, куди б я не заховався - хоч на краю світу, мене знайде і як блоху розчавить. Халепа! Якщо погоджуватись, то треба хоч щось собі виторгувати!  
    ⁃    Добре, я усе зрозумів, я помилявся! 
Старий трохи зменшив тиск аури, чекаючи що ж я скажу далі. 
    ⁃    Я згоден стати вашим учнем, але за одної умови!
    ⁃    Що за умова, кажи швидко, учню мій, якщо я зможу, то звичайно ж виконаю!
    ⁃    Навчіть мене, окрім бойових мистецтв, алхімії!
    ⁃    Алхімії? Нащо тобі та дурня? То дитячі забавки, та й до того ж доброго алхіміка з тебе все одно не вийде, у тебе нема небесного вогню. 
    ⁃    То вже мої турботи, пообіцяйте навчити мене, або хоч разчавіть тут на місці, бо учнем вашим я не стану!
Старий замислився. 
    ⁃    Згода, але у мене теж є одна умова!
    ⁃    Яка? 
    ⁃    Я почну тебе вчити алхімії лише якщо ти переможеш на змаганнях, які скоро розпочнуться. 
    ⁃    Я згоден! 
    ⁃    Хооооо? Настільки впевнений у собі? Та тобі навіть третє місце не світить зараз! Це добре, що в нас ще є час для тренувань. Як тебе звати, мій учень?
Старий прибрав ауру, даючи мені змогу звестись на ноги. 
    ⁃    Мене звуть Аней. А як вас звати, майстер? 
    ⁃    Моє ім’я Крук, та ти зви мене просто вчителем, це мене добре потішить. Он твоє житло відтепер - він пальцем показав на маленький будинок у кутку двору -  за пів години чекаю тебе у тут для тренувань!
    ⁃    Добре, вчитель! Я зрозумів, вчитель! 
    ⁃    Ти! - він ткнув пальцем в Тота - Завтра поведеш його записатись на змагання! 
Той лише закивав головою і пішов до воріт. 
    ⁃    Та що ж це таке! Один Майстер, другий Предок, лише я нікчемний… - тяжко простогнав він у воротах. 
Я зачинив за ним та пішов до свого будинку. 
    ⁃    Викусіть, старі вилупки, тепер і у мене є учень, що подере ваших на шмаття! Ха-ха-ха! А-ха-ха-ха! - почулося з дому мого нового вчителя. 
Спиною пробігли неприємні мурахи. 
За пів години я вже стояв посеред двору і чекав на вчителя. Він вийшов на ґанок і скинув сорочку, лишившись босоніж та в одних штанях. Твою ж! На його фоні я виглядав кволим підлітком. 
    ⁃    Випусти усю свою ауру з жагою крові, хочу подивитись. - сказав він, наближаючись до мене. 
Я зробив як він просив. Навіть жодної волосини не смикнулося на його бороді, вчитель наближався до мене тою ж рівномірною ходою. Оце так сила! Усі Бойові Предки такі? 
    ⁃    Непогано, непогано… - він простяг руку - дай сюди списа, покажу тобі перші три удари. 
Я прибрав ауру і подав йому спис, та відійшов трохи в сторону. 
    ⁃    Дивись уважно, Аней, я буду повторювати кожен удар повільно, поки ти його не просто побачиш, а повністю зрозумієш. 
Вчитель став у стійку і легко, без усілякої аури, виконав простий прямий удар. Але що то був за удар! Я стояв далеко збоку, та мене аж вітром хитнуло! Як? Я напружив усі свої відчуття, розглядаючи рух кожного мʼяза, кожної кістки, їх швидкість та силу, що прикладалась кожного моменту. 
    ⁃    Я зрозумів, вчитель! Давайте наступний! 
    ⁃    Вже зрозумів? - він подивився на мене примжуривши очі - добре!
Здається, він не повірив, але вирішив провчити, тому показав іще два удари. 
    ⁃    Точно зрозумів? Усі три? - все перепитував він, віддаючи мені списа. 
    ⁃    Так, вчитель!
Я узяв до рук списа і стаючи у стійку випустив ауру, від чого одразу ж отримав потиличника. 
    ⁃    Без аури! - гримнув він. 
Я ошелешено дивився на нього. Вчитель похитав головою. 
    ⁃    Навіть цього не знаєш. Анею, аура то дуже підступна річ. З одного боку, вона дійсно може кратно посилювати бійця. З іншого ж боку, коли ти посилюєш аурою недосконале володіння - то вона стає милицями. А що буде, коли вибити милиці у каліки? Вірно! Він впаде і вже не стане. Тож запам’ятай, Анею - лише досконалість можна посилювати аурою, в усіх інших випадках ти все одно що каліка, якого майстер, навіть слабший за тебе, легко розібʼє. 
    ⁃    Я запам’ятав, вчитель!
Він дійсно був правий. Усі мої бої, що я пройшов раніше, були або не зовсім чесними, або з монстрами. Двох Бойових Майстрів у князівстві я переміг обманом, можна сказати. А більше серйозних сутичок з людьми я і не мав. Начальника застави можна навіть не згадувати, він був на два класи слабший за мене, то була страта у чистому вигляді як вона є. 
Я став у стійку і на хвилину заплющив очі. Повільно у думках відтворив рухи вчителя і виконав удар. Ні, не те, дуже повільно. Ще раз, не те, дуже слабо. Я повторив з десяток разів, але все не виходило. Чого мені бракує? Сили? Швидкості? Ні, для такого простого удару в мене цього вдосталь. Так чого? Вибух, ось що! Адже сила удару залежить від квадрату швидкості помноженого на масу. І якщо квадрат вибухової швидкості помножити на масу мого списа… Яка ж пробивна сила утвориться? Що зможе її зупинити? Отже, початок руху, має бути як вибух! Я сконцентрував ману у клітинах необхідних мені мʼязів та наче підірвав її. Ось воно! Я майже ідеально виконав удар. Вчитель скочив з крісла, у яке тільки що сів. 
    ⁃    В мене вийшло!
Я повторив цей удар ще кілька разів, доки він не став ідеальним. Я зупинився, поставивши списа на землю втиком. Ратищем стікали тонкі цівки крові з моєї порваної долоні. 
    ⁃    У тебе дійсно вийшло! - ошелешено сказав він - Так швидко… Тримай!
Вчитель кинув мені пігулку, від якої шкіра загоїлася за якісь секунди. 
    ⁃    В тебе ще два удари, не забувай! 
За пів години і з ними було завершено. 
    ⁃    Добре, добре, я у тобі дійсно не помилився! Відпочивай до завтра, зранку я покажу тобі звʼязки цих простих ударів. 
    ⁃    Дякую, вчитель! 
Я пішов у свій будинок. Здається, я недарма тут лишився. Якщо старий навчить мене своїм технікам…
Наступного ранку Тот пошкрібся у ворота і ми втрьох з Суі пішли на реєстрацію для участі у змаганнях. 
    ⁃    Вибач, Анею, я не знав, що старий є Предком! Навіть мій батько не знав цього, мені дуже шкода, що ти потрапив у таку халепу!
    ⁃    Ой, та годі тобі, усе не так вже й погано. З тренувань Предком я теж отримаю свій зиск. 
    ⁃    Я приготувала для тебе конспекти, забереш на зворотньому шляху?
    ⁃    Добре Суі, дякую! Ти точно впевнена, що хочеш брати участь у змаганнях? 
    ⁃    Так! А що, почнеш відмовляти, тому що я дівчина? 
    ⁃    Та ні! - я був здивований такою реакцією - Просто ти така тендітна, а там будуть битися такі як я…
Дідько, та що я несу, бовдур! Яке моє діло, хоче - хай бʼє морди. 
    ⁃    Ти думаєш, що я слабка? - Суі схмурніла - Так, тебе може я і не здолаю, але принаймі з братом я на рівних! 
    ⁃    Бреше. - байдуже сказав Тот - Вона сильніша. Я хіба що один раз з десяти у неї виграю. 
    ⁃    Ого! - я іншими очима подивився на Суі - А який у тебе атрибут? 
    ⁃    Секрет!
    ⁃    У Суі досить незвичний атрибут, - Тот вирішив здати усі секрети сестри - через нього її називають королева-метелик. 
    ⁃    Брааааат!
    ⁃    Та моя тобі порада, - усе не замовкав він - як побачиш її нічних метеликів - тікай. Біжи якнайдалі і щодуху. А то смерть. 
    ⁃    От кому точно смерть, то тобі! - Суі розлютилася - Молись, щоб ми не зійшлись на рингу! 
    ⁃    Ну все, мир, мир, мир - я на ходу обійняв їх за плечі і притис до себе. 
    ⁃    Анеееей! - завопіли вони в унісон як справжні брат з сестрою. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 15 16 17 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko"