Читати книгу - "Мертва тиша, Барнс С. А."

Сотні великих ящиків для зберігання у твердих футлярах вирівнюють стіни від підлоги приблизно до восьми футів. Більшість з них все ще надійно прив’язані. Приблизно півдюжини, без кришок, м’яко хитаються по периметру, де їх покинули. Хтось щось шукав? Їжу, можливо.

Але з іншого боку…

Над ящиками в дальньому лівому куті безцільно дрейфує чотирилапий об’єкт, поблискучий чорною фарбою, який відбиває на нас світло.

«Прокляття». Я нахиляюся ближче до екрану, намагаючись зрозуміти, що я бачу. Моєму мозку потрібна секунда, щоб перевернути зображення в більш очікуване положення.

Це дитячий рояль, який плаває догори ногами.

Верх складений і ретельно закріплений ремінцем з пухнастої тканини, щоб не пошкодити деревину, зараз марний запобіжний захід. Навіть з такої відстані я бачу, що краї піаніно пом’яті та розбиті, виявляючи блідіший відтінок дерева під лаком, де піаніно врізалося об стіни чи інші предмети.

Це виглядає дуже неправильно. Я тремчу.

«Вони мали проводити шоу на борту», — пропонує пояснення Нісус. «Розваги».

У протилежному куті між планками гігантської дерев’яної скрині блищить жовтий метал. Якась будівельна техніка? MIRA запалюється хрест-навхрест на передній частині ящика. Три величезні плоскі пакети, які я впізнаю як розширення для проживання, лежать складені перед ним, прикріплені до палуби.

«Нісус, чому тут є речі з Міри?» запитую я. «Аврора» — це… корабель Сіті, а «Міра» — колонія на Марсі, спонсорована Веруксом. Вони були свого роду конкурентами. Верукс у той час був більш наземним, зосередженим на поселенні та колонізації. Сіті ж захопила ринок суднобудування. Хоча «Аврору» можна було сприйняти як особливу перевагу над Веруксом, пропонуючи розкіш у космосі на кораблі, а не важке існування в наземному будинку.

«Почекай». Він звучить розсіяно. «Гм, добре. Судячи з деяких старих дописів на форумі, схоже, що Сіті погодилася зробитити поставку від Верукса на Міру на їхньому зворотному шляху».

Важко повірити, що достатньо людей настільки зацікавлені в подробицях діяльності екіпажу корабля, який так давно зник безвісти, щоб мати конкретні теми в чаті про нього в Інтернеті. Але знову ж таки, Нісус, очевидно, має інформацію в архіві та доступну в автономному режимі або просто пам’ятає. Так що…

«Я вважаю, Верукс і Сіті тоді добре ладнали», — додає він.

І вони стали ладнати ще краще через кілька років, коли трагедія та скандал з «Авророю» спричинили банкротство Сіті, а Верукс налетів і підібрав останки.

Я закочую очі. Звичайно, Верукс пожирає без вагань. Компанії. Обладнання. життя. Сім’ї. Що завгодно, щоб заспокоїти правління та акціонерів.

Ферріс-форпост був знищений, тому що Верукс затримала надсилання нових повітряних фільтрів, намагаючись вичавити ще кілька місяців зі старих. А потім їм знадобився місяць, щоб зв’язатися зі мною, тому що вони відмовилися перезамовити найближче судно — шахтарське судно, яке йшло за рудою — для порятунку. Це коштувало би занадто багато часу та операційних витрат — про це я дізналася лише після того, як стала працювати всередині і змогла трохи покопатися в старих файлах і архівах компанії.

І все ж вони без вагань рекламували мій порятунок на всіх сайтах ЗМІ як «чудо». Дивом було те, що я взагалі стільки прожила. Іноді я думаю, що Верукс сподівалася, що якщо вони залишать мене надовго, проблема вирішиться сама собою.

Шкода для них.

Вогні продовжують охоплювати територію, поки Веллер направляє нас до центру вантажного відсіку Аврори.

Цього разу прожектори вловлюють знайому низьку форму, лобове скло, яскраве та блискуче, кобальтово-блакитні вигини металу - такі ж незаймані, як і того дня, коли він зійшов з заводської лінії на автомагістраль. Автомобіль міцно прикріплений до металевого настилу знизу, без видимих ременів чи механізму фіксації, магніт все ще тримає його тут весь цей час. Двадцять років тому це був один з перших у своєму роді. У той час транспортні засоби Mag-lev були більшими, нагадували гігантів, що працюють на викопному паливі, від яких вони походять, і керувалися вручну, зовсім не схожі на сучасні персональні транспортні засоби з автопілотами.

“Якого біса?” — каже Кейн із благоговінням у голосі. «Це Мах-десять. Я бачив лише один у музеях онлайн».

«Десять Махів, спеціальне видання», — виправляє Нісус. «Так, один з пасажирів доплатив, щоб взяти його на борт».

«Чому?» глузує Веллер. «Це не той транспорт, на якому вони могли їздити тут куди завгодно».

Це багато говорить про тип людей, які купили путівку на цей перший круїз по сонячній системі. Знову ж таки, це не те, що ви встановлюєте безглуздо розкішні крани для людей, які не очікують такого рівня лікування.

«Відколи практичність заважала багатому хлопцю щось робити?» — сухо запитує Лурдес, вона звучить спокійніше, більше схожою на себе.

«Звідки ти знаєш, що це хлопець?» — із справедливим обуренням вимагає Веллер.

Лурдес хихикає.

«Будь ласка», — бурмочу я водночас з нею.

— Правильно, — каже Веллер. «Звинуватити у всьому чоловіків. Ніби на цьому човні з регульованою температурою немає сотні справжніх шуб, незважаючи на те, що синтетика навіть тепліша, ніж…

«Гм, Ендрю Дейвіс?» каже Нісус. «Це прізвище є в офіційних документах. Через кілька років після аварії хтось передав на Форум перевірені маніфести вантажів і пасажирів».

Різкий вдих Кейна чутний навіть через домофон. «Почекай, він… Дейвіс був тут?» — запитує Кейн.

“Хто це?” запитую я. Ім’я звучить віддалено знайомо, але недостатньо, щоб я могла його згадати. Іноді моя освіта на Феррісі ставить мене в оману.

«Він той… що став мільярдером, так?» — запитує Веллер. «Старий хлопець. Заробив усі свої гроші ще давно на коді, який підключав протези кінцівок до чіпа в мозку чи щось подібне».

Тепер лікарі можуть просто роздрукувати нову кінцівку з ДНК пацієнта — нерви, тканини тощо — і прикріпити її. Але в той час код Дейвіса, очевидно, був великою справою, люди все ще мали справу з механічними замінами — і прямий зв’язок із мозком був величезним проривом.

«Але потім він витратив більшу частину свого статку, інвестувавши в технологію mag-lev», — каже Кейн, і його слова швидко випливають від хвилювання. «Він є причиною того, що в Сполучених Штатах є шосе та швидкісні поїзди, не кажучи вже про автомобілі. Він як Ендрю Карнегі та Генрі Форд разом узяті».

І, очевидно, щось на зразок особистого героя Кейна.

Кейн робить паузу. — Отже, Дейвіс загинув на «Аврорі»?

«Підтвердження немає, але згідно з Форумом, це те, що всі припускають», — каже Нісус. «Він був зазначений у маніфесті, його багаж і машина потрапили на борт, і більше про нього ніхто не чув. Але його дружина — третя місіс Дейвіс — наполягала на тому, що він в останню