Читати книгу - "Шлях до мрії!, MarVit"

Життя мало свою історію. Іван все рівно не мав спокою. З Марічкою вони жили гарно, побудували нову хату, разом виховували сина, працювали, підтримували одне одного. Їхнє життя в селі було спокійним і розміреним, сповненим щоденних клопотів і радощів. Але в глибинах його душі все ще жеврів вогник минулого.

Кожен вечір, коли родина збиралася за вечерею, Марічка помічала, як його погляд іноді блукав десь далеко. Вона знала, що це не просто втома, не турботи про завтрашній день. Це була тінь минулого, яка не відпускала його.

Іван часто виходив у двір, сідав на лавку під старою грушею і дивився вдалечінь. Його думки постійно поверталися до Ольги. Чому вона зникла? Чому не залишила навіть слова пояснення? Чи була вона щаслива? І найголовніше — чому його серце все ще згадувало її, коли поруч була любляча дружина і син?

Одного разу, вночі, коли все село спало, Іван знову вийшов на вулицю. Він підняв голову до зоряного неба і шепотом запитав у самого себе:

— Чи зможу я коли-небудь відпустити її?

Йому відповіла тільки тиша. Але ця тиша не приносила спокою.

Наступного ранку, коли Марічка варила чай, вона знову відчула, що щось не так. Вона сіла поруч з Іваном і взяла його за руку.

— Іване, — тихо промовила вона. — Ти не можеш продовжувати так жити. Якщо щось тебе не відпускає, ти повинен знайти відповідь.

Іван довго дивився на неї, потім кивнув.

— Ти маєш рацію, Марічко. Я повинен дізнатися правду.

Він знав, що попереду його чекає дорога. Дорога до відповідей. Дорога до примирення з минулим.

Далі буде…