Читати книгу - "На твоєму плечі, Ірина Айві"
- Жанр: 💛 Короткий любовний роман
- Автор: Ірина Айві
- 756
- 0
- 22.10.23
Поглибіть свої відчуття та перейдіть дорогу емоцій разом із захоплюючою книгою "На твоєму плечі" від талановитої письменниці Ірини Айві. Ця тепла історія про кохання, втрати та знову знайдену надію розкриє перед вами непередбачувані можливості серця. 💖
Про книгу: У цій книзі ви знайдете віддану історію про Ліну, молоду жінку, яка пережила велику втрату та вирішила розпочати своє життя спочатку. Зустріч з незнайомцем на пляжі змінює її світогляд та розкриває нові можливості. Чи зможе кохання, зігране випадковістю, допомогти Ліні знову відчути радість життя?
🖋 Про автора: Ірина Айві — це психолог і письменниця, яка вміє вловити тонкості людських емоцій та перетворити їх на захопливі історії. Її творчість є відображенням глибокого розуміння серця людини та її прагнення розповісти про важливість любові та спільності.
🌍 Про readukrainianbooks.com: Ласкаво просимо на readukrainianbooks.com, де книги стають вікнами у світ почуттів та думок. У нас ви знайдете великий вибір книг українською мовою — безкоштовно та без реєстрації. Наша мета — зробити високоякісну літературу доступною для всіх, незалежно від місця проживання чи соціального статусу.
Чому важливо читати українською мовою? Читання українською мовою — це наше культурне надбання та спадщина, яку ми повинні берегти. Книги українських авторів — це не тільки розвага, це можливість збагатити свій словниковий запас, підвищити рівень освіти та розвивати рідну мову. Читайте українською — це не просто вибір, це рішення віддати належне своїй культурі.
На сторінках "На твоєму плечі" ви знайдете відповіді на запитання про кохання, віру та надію. Ця книга — це своєрідний провідник у світ почуттів, який розчиняється в серцях читачів. Поглибіть знання себе та відчуйте справжню силу слова разом з нами! 📚✨
Читати ще книги автора Ірини Айві:
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Глава 1
-- Артеме, невже за двадцять вісім років ти жодного разу не зустрічав достойну дівчину, яка б стала твоєю дружиною? -- різав вухо дзвінкий голос моєї матусі.
Пісня стара, як світ і приспів я вже вивчив на зубок. Схоже моя матінка пішла в атаку. Ні, сьогодні вона збирається розгорнути справжні бойові дії з застосуванням важкої артилерії. Озброїлася до зубів. Лише аристократичне виховання стримувало її від того, щоб не хамити мені відкрито.
-- Мамо, ну скільки разів тобі повторювати, що ближчим часом я не збираюся одружуватися. Ну не знайшов я ще ту єдину з якою готовий прожити все життя. Не знайшов! Сама добре знаєш, як у наш час важко знайти красиву, розумну й добру дівчину, а головне безкорисну, щоб кохала мене за гареі очі.
Скрививши губи моя матуся навіть не збиралася зупинятися і вичікуючи глянула на мене косим поглядом світської левиці.
-- Артеме, ти мій єдиний син і спадкоємець, я не хочу померти не дочекавшись онуків. Скільки батько просив тебе одружитися і все одно не дочекався цієї радісної для нашої сім'ї події. Ти хочеш, щоб і мене посягнула його участь?
Браво! Моя мама претендує на оскар. Вирішила торкнутися найболючішого. Невже знову якась подружка подружки рекомендує свою доньку чи племінницю, як ідеальну кандидатуру на роль моєї дружини? Тому мазер так завелася. Та хай навіть не старається.
Уже багато років я веду успішну боротьбу за свою свободу і мені вдається протистояти напору матері. Ну не вірю я у кохання, шлюб і діти. Не для мене це все. Навіщо поєднувати своє життя з людиною лише для штампу в паспорті і спокою рідної мами. Якщо я й надумаю одружуватися, то це буде точно після тридцяти і ні днем раніше.
-- Артеме, сину ти маєш схаменутися. Про тебей так говорять казна-що. А ти ще й з легкістю підливаєш масла до вогню.
-- І, що ж такого говорять про мене? Можна поцікавитися останніми плітками столичного бомонду? -- роблю зацікавлене обличчя ніби уявлення немаю про те, що поза очі мене називають ловеласом та Казановою.
-- Різні дурниці. Наприклад, що ти зваблюєш дівчат, а потім кидаєш їх розбивши серце. Тебе вважають безжальним серцеїдом.
-- А може це саме вони розбивають мені серце? Може жодна з них не здатна на щирі почуття? Тому що кожну цікавить лише товщина мого гаманця і колір банківської карти.
-- Артеме, ти не можеш все життя насолоджуватися своєю свободою. В житті кожного чоловіка настає період коли він має остепенитися, кинути якір ... Пора подумати про майбутнє. Я хочу няньчити онуків, -- вперто стояла на своєму мама. -- Забуть нарешті про свої інтрижки з легковажними дівчатами.
Цього разу вистава затягнулася. Як правило наша дискусія тривала не більше десяти хвилин, а сьогодні, ого, ... майже двадцять.
Я поважаю свою матір, хоч і між нами немає душевної близькості та порозуміння. Але інакше і не могло бути, бо мною з малечку опікувалися сторонні люди. Мама завжди берегла статус ідеальної дружини, хоч татові це ніколи не заважало ходити на ліво.
Мене ще малим віддали у чужі руки. Спочатку няньки, а потім репетитори і викладачі. Я повернувся у сім'ю після закінчення університету, дорослим чоловіком, навченим нікому і нічому не довіряти. Ніколи б не хотів, щоб мій син чи донька пройшли моїм шляхом багатого пристусуванця. Щоб хоч раз відчули себе непотрібними.
-- Мамо, я не збираюся одружуватися лише тому, що ти так захотіла. Я можливо, взагалі не збираюся одружуватися, ... поки що.
-- А я просто упевнена, що шлюб змінить тебе і принесе велику радість у нашу сім'ю. Знаєш, багато хто думає, що не створений для сім'ї, але це самообман, щоб уникати відповідальності.
Я лише усміхнувся від маминих розумних слів. Жінки не здатні бути вірними їм завжди потрібні слава, статус, безлімітна карта і моя мама яскравий тому приклад.
Секс -- це круто, але свобода дорожче за все. Я навіть не можу уявити себе вірним одній жінці, коли поряд купа дівчат здатних виконати будь-яке моє бажання. Теперішні дівчата годяться лише для ліжка. З ними і поговорити нема про що.
-- Мам, перестань наполягати на своєму. У тебе нічого не вийде.
-- Ніколи б не подумала, що ми настільки не розуміємо один одного. Чи ти просто не бажаєш чути мене?
-- Я не збираюся одружуватися і не зміню свого рішення так і передай своїм настирним подругам, які сплять і бачать своїх доньок піді мною чи на мені.
-- Не треба хамити мені, Артеме. Я не змушую тебе одружуватися на доньці однієї з моїх подруг, ти можеш обрати будь-яку дівчину. Я прийму твій вибір яким би він не був.
-- Невже ти хочеш сказати, що будеш рада і простій голодранці без освіти, манер і білої крові?
-- Мені звісно хочеться, щоб твоя обраниця відповідала статусу нашої сім'ї, але я чудово розумію, що ми живемо у сучасному світі і я не маю права втручатися у твоє особисте життя.
-- Але при тім, ти не проти, щоб я одружився хоч з відьмою, лише, щоб було по твоєму.
-- Чому ти так говориш? Артеме, ти один з найбагатших холостяків міста. Кожна дівчина ладна віддати усе на світі за такого чоловіка як ти.
Усе крім свого серця, бо його у неї просто немає та сперечатися з мамою не було сенсу.
-- Облишмо цю нудну тему. Сьогодні ти перевершила себе у майстерності переконань.
-- Обіцяй подумати над моїми словами й прийняти правильне рішення, бо інакше мені доведеться приймати крайні міри.
-- І на що здатна піти моя мама, щоб одружити єдиного сина? -- з порцією сарказму запитую я.
-- На все, Артеме! Навіть можу забрати у тебе директорське крісло якщо ти й далі так злостиво опиратимешся. Це ненормально, що дорослий чоловік немає сім'ї та дітей. Досить жити у власне задоволення.
А оце вже щось новеньке. Невже моя мама й справді може привести свої погрози в дію? Чи це лише просто шантаж і тиск?
Схоже цього разу моя мама не зупинеться так просто. Пепередні рази ми обходилися суперечками, сьогодні посипалися погрози. Та, щоб там не говорила моя найдорожча, їй не вдасться навязати мені свої погляди та переконання.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На твоєму плечі, Ірина Айві», після закриття браузера.