Читати книгу - "Ціна збереження , Невидимі крила"

Поки Лея плакала, щоки її пекло від сліз, а серце гупало десь у горлі, не даючи дихати. У глибині душі ще жевріла надія, що це якась зла вигадка, дурний жарт. Вона ловила погляд Кая, шукаючи там посмішку, натяк, що він збрехав просто, щоб перевірити її. Але очі його залишалися серйозними, наповненими провиною та болем.
"Ні... Ні... НІ! Це не правда!" — кричала вона в думках. Її мозок відмовлявся вірити. Кожна клітинка тіла чинила опір — так, ніби правду можна було відштовхнути силою самозаперечення.
— Скажи, що це жарт, Кає... будь ласка, скажи... — прошепотіла вона вже майже беззвучно, ледве долаючи ком у горлі.
Але він мовчав. Його мовчання било сильніше за будь-яке слово.
Лея притислася до його грудей, хоча всередині щось кричало "втікай". Вона хотіла вірити, що це просто кошмар, що зараз прокинеться — вдома, в ліжку, і Кай буде поруч, такий самий, як завжди. Але реальність пульсувала в її голові нестерпним болем.
Вона вже не розуміла, чи плаче через зраду, чи через себе. Через те, як усе починалось. Як вона його кохала. Як відштовхувала. Як він усе ще був поруч.