Читати книгу - "Обрана, Катажина Обертинська"

Розкрита правда про зраду Старійшини Елвіна та змова фанатиків палала в душі Калени, як розпечене вугілля. Тепер її гнів мав обличчя, її біль – причину. Райан, бачачи цю нову, потужну рішучість в її очах, розумів, що настав час діяти. Їхня мета була зрозумілою: знайти тих, хто стояв за цією брехнею, і зупинити їх.
Використовуючи стародавні знання Райана про таємні шляхи та сліди, залишені темною магією, вони почали вистежувати фанатиків. Це був повільний, виснажливий процес. Вони рухалися поміж покручених дерев і скелястих ущелин, де відчувався сморід темряви. Калена, завдяки своєму Дару, що тепер був більш чутливим до енергетичних потоків, відчувала їхню присутність, їхній слід, що тягнувся, як гнила нитка. Кай, зі своїм гострим зором і досвідом розвідника, виявляв дрібніші деталі: поламані гілки, дивні знаки на каменях, що здавалися іншим випадковими.
Нарешті, вони натрапили на таємний табір фанатиків, прихований у глибокій печері, замаскованій густим чагарником. Звідти йшов зловісний шепіт, що ніс у собі відлуння темряви. Це було угруповання чоловіків і жінок, чиї обличчя були спотворені фанатичною одержимістю. Вони стали могутніми через зв'язок з темрявою, їхні очі світилися червоним, а рухи були швидкими, нелюдськими. Деякі з них мали грубі, висічені з темного каменю амулети, що, здавалося, пульсували власною зловісною енергією.
Коли Калена, Кай і Райан увірвалися в їхній табір, вибухнув бій. Фанатики, хоч і були заскочені зненацька, кинулися на них з диким вереском, їхні руки були сповнені темної, спотвореної магії. Вони були сильними, швидкими, і їхня кількість була значною.
Калена кинулася в гущу бою, її Дар сяяв яскравим світлом, що протистояло темряві. Вона вже краще контролювала Дар, її рухи були більш плавними, а спалахи – точнішими. Вона використовувала енергію, щоб відкидати ворогів, створювати захисні бар'єри, випалювати їхні темні заклинання. Але це все ще було з труднощами. Шепіт темряви, що спокушав її, знову посилився, намагаючись проникнути в її свідомість. Вона відчувала, як її власна ненависть до них розпалюється, і це живило її Дар, роблячи його потужнішим, але й небезпечнішим.
Під час битви, крізь крики та гуркіт магії, Калена чула їхні розмови. Вони говорили про "очищення світу", про "жертви, які необхідно принести", про "Велике Пробудження". Їхні слова підтверджували її підозри, розкриваючи глибину їхнього безумства. Це були ті самі люди, які маніпулювали Старійшинами, ті самі, хто прирік її родину на загибель. Бажання помсти запульсувало в її венах, загрожуючи поглинути її.
У цей момент, коли вона майже піддалася спокусі, Кай був поруч. Він бився, як лев, його меч свистів у повітрі, розсікаючи ворогів. Він завжди тримався близько до Калени, немов тінь, що оберігає світло. Коли один з фанатиків, сповнений темної магії, кинувся на Калену зі спини, Кай, не вагаючись, кинувся вперед, ризикуючи собою. Його меч увігнався у ворога, врятувавши Калену від смертельного удару.
Їхня взаємодія була бездоганною. Вони рухалися, як єдине ціле. Кай прикривав її, коли вона концентрувала Дар, Калена відкидала ворогів, даючи йому простір для маневру. У їхніх очах, попри лють бою, читалася абсолютна довіра одне до одного. У цей день, у цій печері, вони не просто билися пліч-о-пліч, вони стали однією непереможною силою проти темряви, що поглинала світ.