Читати книгу - "Обрана, Катажина Обертинська"

Після ночі, проведеної серед стародавніх сувоїв та відкритих жахливих таємниць, Калена заснула біля Кая, який заснув поруч, охороняючи їхній спокій. Сон, що прийшов до неї, був не відпочинком, а глибоким зануренням у жахи минулого. Це був не просто сон, а яскравий, болісний спогад, спровокований щойно прочитаними записами про фанатиків та їхню зраду.
Вона знову опинилася на площі Авенвуда, у той фатальний день Церемонії Прийняття Дару. Знову чулися радісні пісні, змішані з передчуттям свята. Вона бачила сяюче обличчя Дем'яна, його зосереджений погляд, сповнений надії. І раптом, немов у сповільненій зйомці, тишу розірвав той самий моторошний крик, а потім з'явилися вони – Гарлінги. Хаос, паніка, руйнування. Калена знову відчула біль від падіння брата, його останній подих.
Але цього разу спогад був чіткішим, детальнішим. Її погляд, що тоді був затьмарений горем і жахом, тепер помічав деталі, які тоді залишилися непоміченими. Вона побачила обличчя головного Старійшини Елвіна. Він стояв нерухомо, коли Гарлінги вже проривалися крізь захисні лінії, його обличчя було дивно спокійним, майже відчуженим. А потім, коли Дем'ян відчайдушно бився, відрізаний від інших, Калена побачила, як Елвін ледь помітно кивнув одному з фанатиків, що стояли поруч, наче даючи дозвіл. У його очах не було жаху чи розпачу, лише холодне розрахунок. Це був момент, коли Дем'ян отримав смертельний удар.
Спогад прокрутився далі, до моменту її вигнання. Вона знову почула холодні слова Елвіна, його безжальний вирок. І тепер, знаючи про фанатиків та їхні пророцтва, Калена зрозуміла, що її рідні, її брат, загинули не випадково. Це була жертва змови. Вони були інструментами у руках тих, хто прагнув зруйнувати Захисників і звільнити темряву. Дем'ян був просто першою ланкою, що мала випустити Дари на волю.
Калена різко розплющила очі. Її тіло було вкрите холодним потом, а серце шалено калатало в грудях. Це було прозріння, жорстоке і нищівне. Уся її свідомість наповнилася палаючою злістю. Злістю на Елвіна, на фанатиків, на всіх, хто приховав цю жахливу правду. Біль від втрати Дем'яна, що знову охопив її, тепер перетворився на чисту, непохитну рішучість. Вони заплатять за це.
Вона відчула, як хтось обережно торкнувся її плеча. Це був Кай. Він прокинувся від її неспокійного дихання та ледь чутного стогону. Його погляд був сповнений тривоги. "Щось трапилося?" – тихо запитав він, його голос був спокійним і ніжним.
Калена підняла на нього очі, що були сповнені люті та болю. Вона не могла стриматися. "Це був Елвін", – прохрипіла вона, її голос тремтів. – "Старійшина Елвін. Він… він знав. Він кивнув їм. Вони дозволили цьому статися. Це була пастка для Дем'яна. Моя родина… вони не просто загинули. Їх вбили. Заради їхніх пророцтв".
Кай слухав її, його обличчя ставало дедалі похмурішим. Він міцно обійняв її, притягуючи до себе. "Я розумію", – тихо сказав він, відчуваючи її тремтіння. – "Я вірю тобі". Він ніжно гладив її по волоссю, дозволяючи їй виплеснути весь біль, всю лють, що накопичилися в ній. "Ми розберемося з цим. Ми знайдемо їх усіх. І вони заплатять за все, що зробили". Його слова були твердими, його обіцянка – непорушною.
У цей момент Кай став її справжньою опорою. Він був не просто поруч, він розділяв її біль, її гнів, її бажання справедливості. Він був тією скелею, об яку Калена могла спертися, відчуваючи, що вона не одна в цій жахливій боротьбі. Їхній зв'язок став ще глибшим, міцнішим, скріпленим спільною таємницею і спільною метою.