Читати книгу - "Жовтий Туман"

Пором причалив до берега, і подорожній тричі подзвонив у дзвін над брамою. Відкрилося віконце, і звідти виглянув Фарамант. Вартовий Брами за будь-яких обставин не покидав свого поста.

Впізнавши відвідувача, Фарамант здивовано вигукнув:

— Руфе Білане! Чого ти прибув до нашого міста?

Мову Фараманта перервав задушливий кашель. Білан спокійно відповів Вартовому Брами:

— Я прибув сюди в дуже важливій справі і прошу провести мене до його величності правителя Смарагдового острова!

— Ну що ж, ходімо, — пробурчав Фарамант. — Я проведу тебе до Страшила Мудрого. Але тільки спочатку надінь зелені окуляри.

— Ви все ще носите зелені окуляри? Але ж і без них у цій каші нічого не видно!

— Закон є закон, особливо, коли він установлений Великим Гудвіном! — суворо сказав Фарамант.

Незважаючи на заперечення Білана, Вартовий Брами надів йому зелені окуляри і замкнув їх ззаду на маленький замочок. Видимість зразу скоротилася до трьох-чотирьох кроків, і Білану здалося, що він опинився серед темної ночі. Він ішов за своїм провідником майже навмання, і йому допомагало не збитися з потрібного напряму тільки те, що він народився і виріс у Смарагдовому місті.

— Як про тебе доповісти Страшилі Мудрому? — непривітно запитав Фарамант, коли вони прийшли в палац.

Руф Білан, узявшись в боки, відповів:

— Я — посол її милості могутньої чарівниці Арахни!

— Ага, тієї самої особи, котрій ми втелющили каменем по тім'ю! — ущипливо додав Фарамант.

— Нічого, ви дорого заплатите за цей камінь, — мовив Руф Білан.

Ці слова здалися Вартовому Брами незрозумілими, однак він нічого не сказав, а пішов доповідати Правителеві. Страшило прийняв гінця негайно. В залі, як завжди, зібрався його штаб: Довгобородий Солдат Дін Гіор, Вартовий Брами Фарамант, ворона Кагги-Карр. На тумбочці стояв непотрібний уже тепер телевізор.

— З яким повідомленням ти до нас з'явився? — запитав Страшило.

— З дуже важливим, — зухвало відповів посол. — Хай буде вам відомо, що Жовтий Туман, від котрого всі ви, як я бачу, сильно страждаєте, наслала на Чарівну країну моя повелителька Арахна з метою примусити її народи до покори.

Заяву Білана було сприйнято з недовірою.

— Чим ти можеш це довести? — поцікавився Дін Гіор, кашляючи.

— Чим? Якщо я дам слово честі, ви, звичайно, не повірите?

Члени штабу розсміялися, закашлявшись.

— Слово честі запроданця? Клянуся тропом Великою Гудвіна, це найнахабніша заява, яку я коли-небудь чув! — скрикнув Фарамант.

— Я так і знав, — не ображаючись, сказав Білан. — Але погляньте на мій квітучий вигляд, зверніть увагу, що я не кашляю, як усі ви. Чим ви це поясните?

— Мабуть, ти відсиджувався в якомусь сховищі, куди не проникає Жовтий Туман, — зробив припущення Дій Гіор, любовно погладжуючи бороду, про яку він не забував дбати навіть за таких важких обставин.

— На цей раз ти вгадав, — погодився Білан. — Але це сховище дуже просторе: це володіння феї Арахни, над якими зовсім немає Туману.

Члени штабу недовірливо мовчали. Посол поблажливо зауважив:

— Я розумію, що і цей доказ ви вважаєте недостовірним. Що ж, я маю напоготові вагоміший і абсолютно переконливий. Мені здається, зараз за кілька хвилин полудень? — запитав він.

— Сонячний годинник не працює, оскільки сонце не дає тіні, — відповів Фарамант. — Але ти не помиляєшся, незабаром справді настане полудень.

— Так ось, ваша величносте, і всі ви, панове, тут присутні, — урочисто заявив Руф Білан. — Рівно опівдні фея Арахна зніме Жовтий Туман і ви знову побачите яскраве сонце і блакитне небо, і це буде тривати рівно п'ять хвилин! Цього достатньо, щоб довести мою правоту, а потім я викладу вам умови, на яких пані Арахна звільнить вас від Жовтого Туману назавжди.

Попливли хвилини втомливого чекання.

І раптом… Сліпуче світло залило Тронну Залу, з незвички воно здалося настільки яскравим, що Дін Гіор і Кагги-Карр мимоволі замружилися. Тільки намальовані очі Страшила могли витримати безболісно таку різку зміну освітлення, а інші були в зелених окулярах.

Усе чарівно перетворилося довкола. Засяяло безліч смарагдів на стінах і стелі, на спинці трону, і тепер справді важко було витримати цей незвичайний блиск без зелених окулярів.

Не встигли члени штабу оговтатися від подиву, як Страшило, що не розгубився, кинувся до телевізора, зробив знак Фарамантові. Вартовий Брами зрозумів і швидко вивів посла за двері: не можна було ворогові видавати таємницю чудесного ящика.

Страшило, протираючи запотіле скло телевізора, похапцем пробурмотів заповітні слова: він просив ящик показати йому чарівницю Арахну. І він її побачив.

Чаклунка стояла біля входу до печери з магічною книжкою в руках; очевидно, вона щойно прочитала заклинання, яке знімає туман. Вона мала урочистий вигляд, біля ніг Арахни метушилися гноми, а десь збоку сушився на майданчику літаючий килим.

Так, віднині не залишалося жодних сумнівів: Жовтий Туман був справою рук Арахни. І це вразило присутніх у залі, як несподіваний удар грому. З екрана долинули слова чаклунки:

— Кастальо, глянь на сонячний годинник. Минуло п'ять хвилин?

— Час сплив, пані, — була відповідь.

І раптом немов темна пелена виринула перед очима Страшила, Діна Гіора і решти. І це вплинуло на них так гнітюче, що вони ледь стримали болісний скрик.

— Ви тепер бачите, яка могутність моєї хазяйки, — самовдоволено сказав Руф Білан, якого ввели до зали. — Вона розпоряджається навіть сонячним світлом! Я вже не кажу про те, що Жовтий Туман отруйний. Гадаю, ви в цьому самі переконалися. І тепер маєте вибір: або визнаєте себе рабами могутньої Арахни і платитимете їй данину, яку вона зажадає від вас, або повільно чахнутимете в отруєному повітрі, доки вас не спостигне смерть.

Страшило і члени його штабу похмуро мовчали. Що тут скажеш? Смерть жахлива, але і рабське життя не легше. Правда, солом'яній людині не загрожувала загибель від задухи, але що він робитиме, коли його підданими залишаться тільки дуболоми? Ні, тоді він знайде собі швидку смерть на вогнищі!

Руф Білан знову заговорив:

— Повелителька Арахна не вимагає негайної відповіді. Вона дає вам три доби на роздуми. Протягом цього часу ви мусите прийняти рішення і повідомити його мені.

Фарамант вивів Руфа Білана за міську браму і зняв в нього зелені окуляри. Все посвітліло перед очима посла, і він поблажливо посміхнувся:

— Ото диваки, самі собі нав'язали тягар!

Переправившись через канаву, Білан пішов до найближчого гаю й став чекати, коли за ним прилетить Арахна. Літаючий килим був перекроєний так, що знову дістав правильну чотирикутну форму. Площа його стала меншою,