Читати книгу - "Жовтий Туман"

ВІДКРИТТЯ ДОКТОРІВ БОРИЛЯ І РОБИЛЯ

Жовтий Туман, як і раніше, оповивав країну, і напади кашлю, дедалі жорстокіші, мучили людей, звірів і птахів. У палаці Страшила йшли безперервні наради, де були присутні всі бажаючі. В нарадах брали участь Прем Кокус і Ружеро. Через кілька днів після появи Жовтого Туману стривожений Ружеро осідлав маленького килима-самольота і наказав везти себе до резиденції Према Кокуса, правителя Жуванів. І це було дуже добре, що чарівний килим сам знаходив шлях до заданого пункту навіть за непроглядної ночі, інакше Ружеро, звичайно, збився б з дороги в жовтій імлі.

Порадившись, два приятелі вирішили піти до Страшила Мудрого, найрозумнішого чоловіка в Чарівній країні, котрий дістав мозок від самого Гудвіна, Великого і Жахливого. Килим не був розрахований на двох людей, але, піднатужившись, все ж дотяг Ружеро і Кокуса до Смарагдового міста. Тепер і вони разом з усіма ламали голову над тим, як вийти з трагічного становища, в яке їх поставила Арахна.

Поступитись їй? Стати рабами на кілька віків? Або відповісти гордою відмовою і згубити весь народ, і насамперед невинних дітей, які найтяжче потерпають від отруєного повітря?

Фарамант пропонував прикинутись, що вони погоджуються з вимогою чаклунки, і дістати, таким чином, перепочинок, а опісля шукати засіб боротьби з Арахною. Інші вважали, що злу фею не так просто обдурити. Вона зажадає заложників, і, якщо народ повстане, заложники загинуть.

Під час найжаркішої суперечки двері Тронної залп несподівано розчинились і до неї вбігли Бориль і Робиль. Читачі, ймовірно, пам'ятають кругленькою веселого Бориля і довгов'язого щуплого Робили, двох лікарі» з країни Підземних рудокопів. Ці друзі-суперники завжди сперечалися, завпеди висміювали один одного, але не могли прожити жодного дня, щоб не зустрітись.

Бориль і Робиль виглядали дивно. З иіздх>ів у цих стирчала вата, а роти були закладені великим листям дерев, що трималися на зав'язках. Лікарі збуджено і швидко бурмотіли щось незрозуміле: говорити їм заважали листки. Тоді Борпль сердито зірвав зав'язку і вийняв листя з рота.

— Відкриття! Велике відкриття! — заволав він. — Ми знайшли…

— Засіб боротьби з Жовтим Туманом! — підхопив Робиль, теж звільнившись від листка: йому нестерпною була думка, що його друг сам розкаже про все.

Лікарі, хвилюючись і перебиваючи один одного, розповіли таке. Після того, як, рятуючись від Жовтого Туману, рудокопи з сім'ями пішли в підземелля, захопивши з собою і Жуванів (на Печеру не поширювалося чаклунство Арахни), Бориль і Робиль залишилися в селищі самі. З їхнього боку це було справжнім героїзмом, бо кашляли вони не менше за інших. Але два лікарі не думали про себе, коли зазнавали тривалого впливу отруєного повітря: вони шукали засіб боротьби з ним. Спочатку вони переконалися в тому, що коли дихати крізь марлю, змочену водою, то Жовтий Туман не так згубно діє на легені і кашель пом'якшується. Добрий засіб, безперечно, але де дістати стільки марлі, щоб забезпечити нею всіх жителів Чарівної країни — і дітей, і дорослих? А крім того, треба ще подумати і про тварин, і про птахів. І лікарі вирішили, що допомогти повинна природа.

«Невже в наших лісах не знайдеться дерев з таким пористим листям, яке пропускало б чисте повітря і затримувало шкідливі частинки туману?» — думали Бориль і Робиль.

Вони пройшли лісами і гаями десятки миль, оглянули сотні різних порід дерев. Щільні шкіряні листки або підкидали одразу, без дослідження, — ясно, що вони затримають не тільки туман, а і саме повітря.

Зате листя з дрібними дірочками — порами — лікарі розглядали і перевіряли особливо ретельно. І нарешті їхні пошуки увінчалися успіхом. Листя з дерева рафалоо виявилося таким, що краще не придумаєш. Їхні пори затримували отруйні краплинки, а чисте повітря проходило вільно. І листя рафалоо мало достатню міцність, щоб прикріпляти до них зав'язки.

Правда, час від часу з листя доведеться змивати налиплі на них краплинки туману, але це не вимагатиме великої праці. Остаточно упевнившись у незвичайній цінності свого відкриття, зраділі Робиль і Бориль поспішили до Смарагдового міста.

— Ми всю дорогу дихали крізь листя рафалоо, — навперейми доповідали лікарі, — і кашель у пас майже щез.

Цю заяву зустріли захопленими аплодисментами.

— Треба негайно спорядити експедицію до Голубої країни за листям рафалоо, — розпорядився Страшило.

— Не турбуйтесь, ваша величносте, — відгукнувся Бориль. — У нас у селищі працювали на будівництві дамби п'ять дуболомів, і воші за нашим наказом принесли сюди десять величезних мішків з дорогоцінним листям. Вистачить на всю країну!

Правитель Смарагдового острова підійшов до стінної шафки, відкрив її, дістав два ордени і мовчки прикріпив до піджаків зашарілих від радості лікарів.

— Зараз у цій залі відкриється тимчасовий кон-суль-та-ційний пункт, — сказав Страшило. — Негайно зібрати всіх міських лікарів, медичних сестер, сиділок, санітарів, — звелів він Фарамантові. — Ви, цапове, про-ін-струк-ту-є-те їх, як користуватися листям рафалоо, і вони навчать народ.

— Кон-суль-та-цій-ний пункт… про-ін-струк-ту-є-те… Які важкі слова! — з великою повагою прошепотіла ворона. — І подумати лишень, що це я порадила Страшилу роздобути мозок! Аж самій не віриться…

Страшило почув похвалу Кагги-Карр, і голова його почала розбухати від гордості, з неї полізли голки і шпильки. В цей момент до зали увійшов Руф Білан. Помічник Фараманта, який чергував біля воріт, пропустив Білана в місто без зелених окулярів.

Помітивши в залі пожвавлення, посол Арахни заговорив:

— Судячи з ваших радісних облич, панство, я гадаю, що передам чаклунці Арахні розсудливу відповідь. Очевидно, ви згідні підкоритись їй?

Страшило не поспішаючи підійшов до трону, важко всівся на нього і суворо відрізав:

— Наші радісні обличчя означають, що ми зневажаємо погрози твоєї хазяйки і ка-те-го-рич-но відкидаємо її владу! Знай, запроданцю, що ми знайшли… — глянув на Ружеро, котрий застережливо підніс пальця до губ. Страшило спритно викрутився: —… ми знайшли належну, гідну відповідь на її нахабні претензії — ми відповідаємо відмовою! З цим можеш повернутися до чародійки!

Руф Білан покинув палац з розгубленим виглядом, а Ружеро сказав Правителю:

— Ви мало не видали ворогові найважливішу таємницю!

— Так, визнаю, я ледве не проговорився через свою гарячковість, і хтозна, які б заходи вжила чаклунка, коли б я вибовкнув про наш секрет Руфу Білану. Але коли вже зайшло про цього запроданця, скажіть, шановний Ружеро, чому ваші рудокопи не перевиховали Білана після його пробудження?

Ружеро відповів:

— З донесення чергового по