Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Співробітник ЧК 📚 - Українською

Читати книгу - "Співробітник ЧК"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Співробітник ЧК" автора Олександр Олександрович Лукін. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 96
Перейти на сторінку:
губу. Дурень! Безмозкий дурень! Проґавив шпигуна. Чому не стріляв відразу, з-за кущів! Розуму невистачило?..

Біля консульства їх уже чекали.

— Нема? — спитав Силін.

— Нема, — відповів Ващенко. — Втік, собака!

Силін смачно вилаявся. Альошка зараз волів бути вбитим. Він почував себе винним за все…

Попов одвів Силіна вбік, і вони почали півголосом радитися. Потім покликали Альошку і докладно розпитали, як він вистежив незнайомого і який той з себе. Альошка як міг змалював його зовнішність.

— Точно, — сказав Попов, — сам пан Бодуен власною персоною! Ну, що будемо робити, Петре?

— Що робити? — похмуро пробасив Силін. — Як сказав, так і зробимо…

Біля обох під'їздів консульства Силін поставив по вартовому. Решті звелів іти за ним.

Вони піднялись на парадний ґанок особняка і постукали. Довго ніхто не озивався.

— Ламати, чи що? — невпевнено промовив Силін.

— Почекай! — Попов сильно вдарив у двері рукояткою нагана.

Нарешті в будинку залунали кроки, чоловічий голос спитав:

— Хто там?

— Революційна влада Херсона! — відповів Попов. — Відчиніть!

— Що вам потрібно?

— Обслідування…

— Приходьте вдень. Зараз усі сплять.

— Негайно відчиняйте! Інакше змушений буду застосувати силу!

З-за дверей донеслося шарудіння, бурмотіння. Заскрипів засув.

Попов і Силін зайшли у вестибюль. Перед білими мармуровими сходами стояв сухорлявий дідуган з бронзовим свічником у руці. П'ять запалених свічок яскраво освітлювали його сутулу постать у в'язаній кофті.


— Хто ви такий? — спитав Попов.

— Я економ консульства… — Голос дідугана тремтів від переляку. — Ви ж напевно знаєте, що цей будинок не належить Росії? Тут іноземна територія…

— Нам треба бачити пана Бодуена, — замість відповіді сказав Попов.

— Це неможливо, панове. Віце-консул спить…

— Розбудіть його!

— Що ви, що ви!.. — замахав рукою старий. — Пан Бодуен — представник європейської держави. Ви не маєте права… тобто ви не повинні вриватися сюди! Це дипломатичний скандал!

Тут, не витримавши, гаркнув Ващенко:

— Що ти крутиш! Буди, коли тобі наказують!

Від його громового голосу старий весь зіщулився і став схожим на худий зморщений кулачок. Свічки в його руці задрижали, відкидаючи на стіни короткі відблиски.

— Панове, панове… Ви не розумієте, що робите!..

— Не галасуй, Ващенко, — сказав Попов. — А ви йдіть до свого хазяїна і скажіть, що його викликають представники Ради п'яти. Про скандал не турбуйтесь: це наша відповідальність.

— Як завгодно, як завгодно… — розводячи руками, забурмотів старий і квапливо зачовгав по сходах.

Свічник він поставив на широку балюстраду площадки сходів і зник за високими дубовими дверима з крученими блискучими ручками.

Альошка ніколи ще не бував у такому будинку. Тут і стіни, і навіть підлога з різнобарвних квадратиків були мармурові. По обидва боки дверей височіли якісь статуї, вкриті чохлами. Велике опудало ведмедя тримало на витягнутих лапах широке блюдо з чашею із зеленого каменю. Голі малята з крильцями літали по стелі…

І серед всієї цієї пишноти мовчки стояли люди в пропахлих потом, махоркою ї димом шинелях, суворі люди з натрудженими руками, які тримали владу в місті.

— Даремно ми його самого відпустили, — несподівано промовив Силін. — Одразу треба було йти, і квит!

— Не можна, Петре, — урезонював його Попов. — Як-не-як дипломатична особа!

— Плював я на цю особу! — сказав Ващенко і справді плюнув у куток. — Злидень, і все!

— Ну, ну!..

Дубові двері відчинились, і з них вийшов високий на зріст чоловік у довгому, до п'ят, шовковому стьобаному халаті. Він схрестив руки на грудях. Китиці плетеного пояса звисали до самих його колін. Обличчя у чоловіка було гладеньке, нерухоме, з безгубим ротом, який Альошка так добре запам'ятав. За ним показався дідуган.

— Пан Бодуен вас слухає, — промовив він.

Попов повернувся до Альошки.

— Це той самий?

Альошка кивнув головою.

— Він…

Бодуен теж глянув на Альошку і трохи примружився, ніби пригадуючи, де він його бачив.


Попов підійшов до іноземця, тримаючи наган в опущеній руці.

— Я член Ради п'яти, — сказав він. — Ми повинні оглянути ваш будинок.

Економ швидко забелькотів не по-російськи, перекладаючи його слова.

Бодуен щось уривчасто промовив, і старий переклав:

— Пан Бодуен висловлює протест проти ваших дій. Він питає пана, — не маю честі знати прізвище, — чи відомо йому, що таке екстериторіальність?

Незнайоме слово збентежило всіх, крім Попова, який в минулому був студентом.

— Пан Бодуен, — насмішкувато сказав він, — очевидно, недавно розучився говорити по-російськи? А втім, це не має значення. Так, ми маємо уявлення… Екстериторіальність забезпечує недоторканність дипломатичному представникові, але не тим злочинцям, яких він переховує… Щойно ми схопили німецького шпигуна, який вийшов з вашого будинку…

Пантюшка смикнув Альошку за рукав: що він каже?.. Альошка стиснув зуби і відштовхнув його ліктем. Це не пройшло поза увагою Бодуена. Тонка пряма щілина його рота ледве-ледве розтяглася.



— У нас є підстави вважати, — говорив далі Попов, — що тут переховується ще хтось. В зв'язку з тим, що Херсон на обложному стані, ми повинні обшукати будинок.

Старий швидко переклав. Вислухавши відповідь свого хазяїна, він сказав:

— Пан Бодуен попереджає вас: якщо буде порушена недоторканність дипломатичного житла, він звернеться

1 ... 15 16 17 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Співробітник ЧК», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Співробітник ЧК"