Читати книгу - "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"

Ооо, бачу, що їй не подобається те, як я це все говорю.  

- Олеся ... Ігорівна, бачу, що у Вас є характер і це добре, повірте мені. Але розмовляти зі мною в такому тоні не потрібно! І так, у Вас буде завдання - через три місяці ми повинні запустити колекцію. У  цій колекції будуть сукні та спідня білизна. Ця колекція повинна бути лінійкою для бізнесвумен - гарна, але ніяк не вульгарна білизна, комбінації, боді. Жінка, яка проводить на роботі по п'ятнадцять годин на добу, не повинна відчувати себе дискомфортно. Щоб все було зручно, можливо, пару моделей  білизни для корекції. Я розпоряджуся й Аліна занесе до Вас усі  буклети наших попередніх колекцій. Ви повинні відстежити наш стиль, все повинно виглядати дорого та красиво. Навіть якщо на роботі трапиться інтимна ситуація, щоб жінка завжди була в повній бойовій готовності в плані білизни. - Вона все це говорить і уважно дивиться на мене.  

Мені подобається це завдання! Це надзвичайно!  ціла лінійка спідньої білизни ... Це ж круто і мені надають повну свободу дій в плані творчості. Просто бери й твори Олеся, ти ж тільки про це і мріяла останні роки свого життя.  

- Так, я все зрозуміла! В мене вже пару комплектів вимальовуються в голові.  

- Відмінно! Зараз Аліна покаже тобі Ваш кабінет. До кінця тижня я хочу бачити перші ескізи Ваших робіт.  

- Так, звичайно, я можу йти?  

Вона просто киває, і я виходжу з кабінету. До мене підбігає Алінка, ми обіймаємося. Вона починає щебетати, що таких збігів не буває - це доля нас знову звела і що це не просто так та веде мене в мій кабінет.  

Чорт, а мені подобається ця робота. Мій особистий кабінет. Ммм, пробую ці слова на смак і це дуже смачно. Я заходжу в кабінет. Тут стоїть  маленький диванчик, прямо як у Вадима в кабінеті... Ти знову взялася за старе? Великий письмовий стіл, гарне крісло з підставкою під шию, величезна дошка, напевно, для моїх творчих ідей. На столі лежить купа альбомів, олівців, фломастерів, загалом все що потрібно для того, щоб творити. Величезне вікно майже на всю стіну. Жалюзі, що дуже добре, іноді мене просто дратує сонячне світло. Є шафа для одягу, комод для документів, навіть невеликий кавовий столик і маленький холодильник. Люди, та це ж маленька квартирка!  

- Тут ще є душ, і розкладається диван, - повідомляє мені Алінка. - Творчі люди ... Є пару екземплярів, які тут по три ночі підряд  ночують, коли муза їх провідує.  

Розвертаюся до Алінки, дідько, як же я скучила. Ми були разом з першого курсу — моя сусідка по кімнаті, ми з нею ні разу не посварилися. І заради хлопця я забула про все і про всіх, закинула нашу дружбу.  

- Лялька, пробач мені. - Я завжди її так називала, вона ніколи не ображалася. І зараз почувши це, вона пирскає від сміху. - Я така дурна, з-за хлопця ось так безглуздо вийшло все ... Я так сумувала за тобою! Мені не вистачало твоїх вульгарних жартів. - Кажу я,  і ми разом починаємо реготати.  

- О, рідна, знаєш, як я нудьгувала по тобі? Згадувала постійно, таку відкриту і добру людину складно знайти.  

Вона швидко приносить мені буклети колекцій. Наталія віддала її мені на весь день, щоб вона пояснила, що до чого. Показала, що де знаходиться, загалом - провела для мене тут екскурсію.  

Лялька починає мені розповідати, що зустрічається з хлопцем. Він працює тут, займається піаром в компанії. Говорить який він прекрасний, що у них все серйозно, і я охоче в це вірю, коли вона починає говорити про нього - її очі світяться. Вона завжди мені подобалася. У неї було дуже гарне і дитяче обличчя — величезні зелені оченятка, і її погляд мені завжди нагадував оленятко Бембі з мультика. Але вона такою і була - доброю, милою, завжди готова прийти на допомогу. Вона була такого ж зросту, як і я, гарна фігурка, трохи більше мене по комплекції, але її це навіть прикрашало, все було гармонійно.  

Так ось, вона вже рік зустрічається з хлопцем з цієї компанії й справа, я так розумію, йде до весілля. Я трохи намагаюся довідатися про боса. Халепа, Олеся, ну навіщо? Взагалі після слів які він мені сказав... Уявляю як він бере мене за ноги й ... Ооо, стоп, стоп, так не можна!  Лялька говорить мені, що особливого такого нічого поганого немає в ньому.  Він не заводить коротких інтрижок з моделями, у нього чисто ділові відносини. При тому, що самі модельки на нього вішаються. Але він не звертає на це ніякої уваги.  Ніби як є дівчина або була ... Коротко кажучи, істеричка ще та, взагалі молодичка з головою не дружить. 

Розпитує мене про Антона.  Я все розповідаю до подробиць, як було на самому ділі.  Мені завжди подобалося в ній те, що вона вміла зберігати мої секрети, при тому, що вона говірка дівчина.  Вона ніколи не розповідала нікому мої таємниці, їй можна довіряти. 

А потім вона хитро примружується і каже: 

- Ану зізнавайся швидко, чому розпитуєш про боса?  Перший день на роботі, а вже на красеня оченята поклала?  Ах, ти ж  розпусниця! 

І я, зітхаючи, починаю розповідати їй все, що сталося, не приховуючи жодної деталі.  Мені цікаво почути думку з боку, так сказати, думку людини яка не замішана в цьому.