Читати книгу - "Блискавична для ельфа, Марита Полл"

Отже. У відборі було дванадцять турів по три на тиждень. Перший – бал знайомство з жонихами клончиками, другий – вечеря де наречені мають продемонструвати знання етикету, третій – демонстрація свого дару, четвертий – прогулянка безтіарієм, перевірка на страх, п'ятий – кінна прогулянка, шостий – полювання, тощо. Капець. 

Так йдемо далі ... Останній тур, так би мовити півфінал, це знову бал, третій за рахунком, де наречені повинні продемонструвати свій танець сольно, і так це зробити, щоб збудити наречених. Та не вже?… 

І ось нарешті фінал. Залишаться лише три учасниці відбору, які проведуть  ніч із королем, якщо він бере участь у відборі. Три наречених, три ночі. Згодом дружиною короля ставала та, яка найбільше сподобалася королю в інтимній близькості. О Боже… що за маячня? Як так то? 

Дві наречені, що залишилися, виходять заміж за того кого вибере король, так би мовити, за вірну службу. І що? Ці щасливчики згодні підбирати за королем? Як я зрозуміла, вони беруть участь у відборі, щоб отримати за дружину безневинну діву. А за фактом, ті хто не зміг вибрати, стають володарями зіпсованого товару за велінням чи забаганкою короля! Оце звичаї! 

Ні, мені ніяк не можна доходити до цього довбаного фіналу. Я не збираюся розлучатися з цнотою, за бажанням короля. Цей подарунок я бережу для чоловіка, і не ельфійському королю це вирішувати. Я краще помру. 

— Татіє, вже пізно, а ти не повечеряла. І там… цей… до тебе прийшли. - зазирнула в кімнату Лейла. 

— А котра зараз година? 

— За годину північ. 

— Як!? Так пізно? Хто прийшов? 

— Гварет. 

Я злізла з ліжка, взула туфельки і вирушила до вітальні, знайомитися з другом Араторна. 

Коли я вийшла, чоловік схилився у низькому поклоні. 

— Лура Татіє, я Гварет. Араторн просив доглянути вас, поки він відсутній, але ви сьогодні не покидали своїх покоїв і я вирішив ... У вас все добре? - підняв він голову, але не розігнувся. 

— Прийміть нормальне становище. І так, у мене все добре, Гварет. 

Чоловік випростався. Він був високим, струнким, але не такий худорлявий як Араторн. Світле волосся було зібране в хвіст, відкриваючи гострі вуха. Очі великі, мендалеподібної форми, жорсткі риси обличчя, гострий ніс. Але загалом, симпатичний чоловік. 

— Квілл почув стороннього біля ваших дверей. Ось я й занепокоївся. 

— Почув? - здивувалася я. 

— Він перевертень, а в них унікальний нюх. 

— Перевертень? А хіба не з ними, поїхав розбиратися Араторном? 

— Ні, лура Татіє. То вовки, а наш Квіл кішка. Він із гірських перевертнів. З ними ми маємо союз. 

— Зрозуміло. То кого він там почув? 

— Стороннього. Запах йому не знайомий. Слід обривається біля ваших дверей. Немов розсіюється. Ми вирішили самі чергувати біля ваших покоїв. Цієї ночі буду я. Якщо щось почуєте, або щось станеться, відразу зовіть мене. Ваших служниць я попередив. 

— Спасибі, Гварет. 

Чоловік покинув мої хороми. 

Я швидко перекусила якимось салатом і пішла спати. 

А вночі мене розбудив шерех.