Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

Вона ще раз поміняла ногу, підняла підборіддя і додала:

— Ви даруєте нам честь, панове.

«Панове» зберігали гробове мовчання і знову переглядалися. І тут ожила Юлька:

— Тимур Олександрович, його охорона весь час поруч була, аж нависали наді мною, я навіть просила їх від столу відійти. І Олексій Юрійович просив. Навіть якби я вміла заряджати, не стала б цього робити у них на очах.

У стані ворога намітилося сум'яття.

— З ним була охорона? — стріпнувся прокурор.

— Спочатку не було, а потім він комусь подзвонив і двоє-з-ларця, тобто так, охоронці, йому грошей привезли, — підтвердила Дінка, — і залишилися в залі.

Мармурова статуя розкрила очі і стиснула губи.

— Точно? Вони точно були в залі, Олексій? — повернувся Тимур до Лекса. Не дивно, що той не згадав про охоронців рудого, бігав всю ніч між рулеткою і картами, та й Дінка про них не подумала. Добре, що Юля не втратила здатність міркувати.

Тимур, Плаский і чорноокий почали лаятися, комусь погрожувати і нервово стукати по столу, кам’яноликий підпирав підборіддя кулаком. Виходить, нічний рудий гад пустив слух, що його в «Роялі» обіграли нечесно?

— Потрібно їхати, Тимур, — говорив Плаский.

— Так, треба пояснити людині, що так не робиться, — з іншого боку в вухо Тимуру гудів чорноокий. Тимур вичікувально дивився на Доміна. Чорноокий штовхнув коротку промову про репутацію закладу і їх власну репутацію. Дінці стало зовсім не цікаво і вона з тугою дивилася в стелю.

— Лялько, що ти весь час тупцюєшся? — раптом запитав Плаский. — Тобі що, в туалет приспічило?

Всі разом замовкли і подивилися на Дінку. Та зміряла його холодним поглядом і з гідністю відповіла:

— Так. Ви мене з пів-дороги завернули.

І це була чистісінька правда.

Домін чи то хмикнув, чи то хрокнув і опустив голову на складені в ліктях руки. Він що там, регоче? Дінці, наприклад, сміятися не хотілося. Хотілося зняти туфель і лупити підбором по неголеній голові. А підбори нижче двадцяти сантиметрів Дінка взагалі підборами не вважала.

— Ідіть геть, — махнув Горець дівчатам, витираючи куточки очей. Точно, регоче. Дінка дивилася на нього мало не з ненавистю. Він же не повірив рудому, навіщо тоді влаштував цю виставу? — Олексій, якщо ти за них відповідаєш, нехай працюють. Експериментувати не раджу, — а це вже їм двом.

— Ми ще поговоримо з кожною окремо, — намагаючись зберегти залишки величі, говорив Тимур. Домін закривав обличчя руками, Плаский розвалився на дивані і нахабно витріщався на Дінку. Боже, бережи королеву ... Юлька схопила її за рукав і потягла в зал.

— Дурдом, — сказав за їх спинами Домін.

***

Те, що дівчата говорять правду, Максим зрозумів відразу після їх впевненого «ні». Була у нього така здатність, він нутром брехню відчував. Сам не міг пояснити, просто розумів, коли йому брехали, немов попереджувальні написи спалахували всередині. І Макс заспокоївся, йому дуже не хотілося, щоб Діна виявилася замішаною в цій гнилій історії.

Звичайно, він не вірив, що вона навмисне підігравала Шахісту, врешті-решт той програвся до трусів, але по молодості і по дурості дівчата могли спробувати підтасувати карти. Безумовно, з Шахістом і його охороною Домін поспілкується окремо.

Він не став заважати Тимуру, нехай говорить, зайвий раз налякати молодь тільки на користь. Йому сподобалося, як стійко повелися дівчата, молодці, трималися гідно. Та друга, Юля, коли заспокоїлася, теж почала непогано міркувати.

А Діна як Діна, шкода тільки, що вона призначила його в цій історії головним лиходієм. У якийсь момент йому здавалося, що вона кинеться на нього з кулаками. Треба тепер думати, як з нею помиритися.

Максим зупинився біля дзеркала в стафф-румі і втупився на своє відображення. Він цілком серйозно розмірковує, як помиритися з дівчиною, яку знає рівно добу? Яка, до того ж, у нього працює. І яка перед цим самим дзеркалом розчісувала довге хвилясте волосся ... До речі, раніше йому ніколи не приходило в голову, що у слів «хвилястий» і «хвилюючий» один корінь.

«Домін, слухай, йди палити».

У залі відвідувачів не було, рано ще, підтягнуться ближче до одинадцятої. Круп'є юрмилися за столами, справді, вони ж влаштували зі стафф-руму зал засідань. А назустріч по проходу йшла та сама Діана Арєєва, яка клином засіла в голові, як двадцять п'ятий кадр. Хіба пройшла всього доба? Максим готовий був присягтися, що вона зводить його щонайменш місяць.

Побачивши Доміна, вона круто розвернулася і поспішила геть. Часу на ігри в хованки у нього не було, і Макс в кілька кроків наздогнав дівчину.

— Діна! — вона ще намагалася кудись бігти, але він уже міцно тримав її за лікоть. — Почекай. Йдемо поговоримо.

І потягнув її до виходу.