Читати книгу - "Французький акцент, Анна Харламова"

Лорен. 
   Коли була розпочата друга пляшечка, сонце вже заховалося, а на його місце прийшов молодий місяць. Ніч була світлою та теплою, так само, як знаходитись поруч з Тео.
   Він мені подарував чудовий день народження. Я почувалася щасливою, коханою та звичайно закоханою до нестями. Торкнувшись пальцями його подарунку, я подивилась на образ Діви Марії і вирішила, що зараз саме час для зізнання. Мені важко вести про це розмову, але…
   — Тео…
   — Що?
   — Я хочу тобі дещо розповісти.
   Він подивився на мене і з розумінням та теплом, посміхнувшись мені.
   — Тобі не розповідала Беатріс, як ми познайомились?
   — Ні.
   Я зробила величезний ковток вина для хоробрості.
   — Якось… йдучи з лікарні…
   — Лікарні? — Тео перелякано подивився на мене.
   — Так, лікарні. Розумієш… я дуже хотіла мати дітей… — Я знову ковтнула вина. В очах трохи двоїлося, але все ж разом з цим - прийшла і хоробрість. — Я почну з того, як ми познайомились з твоєю сестрою.
   — Добре. — Тео теж ковтнув кілька разів вина і продовжив уважно слухати мою розповідь.
   — Ідучи з лікарні, я не розуміла взагалі нічого… Я йшла… йшла… доки підсвідомо не прийшла на дитячий майданчик. Всівшись на одну із лавок, я дивилася на те, як грають діти, як їх цілують їхні мами,… і не розуміла, що сльози струмками біжать моїм обличчям. Саме в цей момент до мене присіла Беатріс і запитала, чи зі мною все гаразд? З нею було легко, а мені так було потрібно з кимось поговорити, що я все-все їй розповіла. З тих пір ми найкращі подруги. Твоя сестра допомогла мені впоратись з депресією. — Відчувши, що сльози обпікають щічки, я витерла їх долонями і знову пригубила вина. — Тео… в той день… в лікарні, я взнала, що ніколи не зможу стати мамою. Я не зможу мати дітей. — Розридавшись, я сховала обличчя в долоні.
   Я відчула руки Тео, які мене підняли зі стільця і посадили до себе на коліна. Заховавшись в його шию, я ридала… ридала доки сил вистачало. Пальці Тео пестили моє волосся, спину, заспокоюючи мене.
   — Laurent… chérie…
   — Тео, я не можу мати дітей. — Обійнявши його за шию, я тремтіла, як осиновий листок. — Тео… я б не могла зробити тебе повністю щасливим. А я б так хотіла це зробити.
   — Не говори так, chérie. Ти вже робиш мене щасливим. — Його губи торкнулись моєї скроні. — Лорен, мені потрібна ти.
   — Я не можу… не можу зробити нещасним ще й тебе.
   — Про що ти говориш, Лорен?! Тільки поруч з тобою я відчув, що живу.
   Я підняла голову, і сумно посміхнувшись, поцілувала його теплі губи. Цілувати його, - це невимовна насолода та мій наркотик. Наші губи сплітались, дихання збивалось і ми губились одне в одному, даруючи кохання. Проте… я не могла забути те, що мучить мене вже кілька років і не хотіла, щоб мучився ще й він.
   — Тео, ти подарував мені прекрасний день народження. Merci, Theo. — Я встала з його колін, і нахилившись, знову поцілувала його. — Я кохаю тебе.
   — І я кохаю тебе, Лорен.
   Посміхнувшись, я поспішила до будинку, щоб заховатись в своїй «мушлі», де я заспокоювалась і знаходила сили йти далі.
   Опинившись в спальні, я роздягнулась, прийняла душ і одягнула легку, кольору шампань мереживну нічну сорочку, і вмостившись у ліжку, згадувала сьогоднішній день. Мій день народження, відсвяткований найгарнішим способом. Пікнік… цілунки і зізнання Тео у коханні. Торкаючись знову і знову підвіски, я запевняла себе, що все буде добре. Я впораюсь.
   Сон все ніяк не йшов і я відкрила ноутбук.
   В електроній скриньці майорів лист від Беатріс.
 
   Беатріс.
   Тема: З днем народження, Лорен.
   Знаю, я тебе вже сьогодні вітала, але ж можна ще раз?!
   З днем народження, моя люба Лорен.
   Як тобі подарунок Тео?
   P.S. Люблю тебе.
   Твоя подруга Беатріс.

   Я задивилась на лист, і похитавши головою, посміхнулась.

   Лорен.
   Тема RE: З днем народження, Лорен.
   Дякую, дякую моя люба Беатріс.
   Так, невимовно сподобався.
   Не знала, що ти така балакуча)))
   P.S. Люблю тебе.
   Твоя подруга Лорен.

   Беатріс.
   Тема RE RE: З днем народження, Лорен.
   Ти заслуговуєш на свято.
   І було б нечесно, приховувати це від Тео.
   Він кохає тебе, Лорен. Дуже.
   Цей подарунок кричить про це.
   Він так довго мріяв знайти тебе.
   P.S. Люблю тебе.
   Твоя подруга Беатріс.

   Лорен.
   Тема RE RE RE: З днем народження, Лорен.
   Знаю. І я кохаю його, Беатріс.
   Ти звела нас, як Купідон.
   Беатріс, ти ж знаєш… я…
   Чоловіку якого кохаєш, хочеться подарувати дитину.
   P.S. Люблю тебе.
   Твоя подруга Лорен.
 
   На мої очі знову навернулись сльози.

   Беатріс.
   Тема RE RE RE RE: З днем народження, Лорен.
   Лорен, ти завжди забагато думаєш.
   Ти зациклилась. Відпусти себе.
   Все буде добре.
   Він щасливий з тобою. Ти щаслива з ним.
   Це головне.
   P.S. До речі, ви вже переспали?
   Люблю тебе.
   Твоя подруга Беатріс.

   Я очманіла. Тільки Беатріс могла таке запитати.

   Лорен.
   Тема RE RE RE RE RE: З днем народження, Лорен.
   Знаю. Але… я не можу.
   Так, я щаслива. І він також.
   Я не знаю, що робити. Думки не дають спокою.
   P.S. Ми говоримо про твого брата, ти в курсі?!)))
   Люблю тебе.
   Твоя подруга Лорен.

   Беатріс.
   Тема RE RE RE RE RE RE: З днем народження, Лорен.
    Припини! Припини!
    Лорен, ти і мій брат – ви заслужили на щастя.
   P.S. Так, так знаю. Ну, що переспали?
   Люблю тебе.
   Твоя подруга Беатріс.

   Лорен.
   Тема RE RE RE RE RE RE RE: З днем народження, Лорен.
   Знаю.
   Але ти також знаєш мене. Я багато думаю.
   P.S. Ні.
   Люблю тебе.
   Твоя подруга Лорен.

   Беатріс.
   Тема RE RE RE RE RE RE RE RE: З днем народження, Лорен.
   Припини! Повторюю ще раз – ПРИПИНИ!
   P.S. Виправляйте це. Ви ж дорослі люди. Закохані.
   Вперед!
   Затягни його у ліжко!
   Благословляю на це, як його сестра і твоя найкраща подруга.
   Люблю тебе.
   Твоя подруга Беатріс.

   Я засміялась і одразу відповіла.

   Лорен.
   Тема RE RE RE RE RE RE RE RE RE: З днем народження, Лорен.
   Дякую. Буду знати.
   Я лягаю спати, моя люба Беатріс.
   P.S. Люблю тебе.
   Твоя подруга Лорен.

   Беатріс.
   Тема RE RE RE RE RE RE RE RE RE RE: З днем народження, Лорен.
   Я в вас вірю)))
   Сподіваюсь твоя ніч буде безсонною.
   P.S. Люблю тебе.
   Твоя подруга Беатріс.

   Я посміхнулась у відповідь, і вимкнувши ноутбук, закрила його і поклала на тумбочку.
   Треба засинати. Треба, але як? Як якщо я не можу… не можу бо думаю про Тео… про його губи… О, його цілунки на моїх губах, його вправний язик в моєму ротику… Одним словом поцілунок по-французьки. А його руки на моїх грудях,… талії,… стегнах… О, Тео… Тео… я так тебе бажаю. Я так хочу пізнати, як це бути з тобою… з коханням усього мого життя.
   О, Тео… Тео…
   Я перевернулась на спину, і видихнувши, намагалась зосередитись на диханні. Мені варто було заспокоїтись і припинити мріяти про нездійснене, - тобто про секс із Тео. Але я не могла. Я не хотіла.
   О, Тео… Тео…
   Я почула кроки за моїми дверима, і затихла наче мишеня, проте моє серце невгамовно билося об ребра в надії, що Тео постукає в мої двері. Кроки стихли, а потім я почула, що він пішов назад.
   Мені закортіло плакати. Я намагалася стримати в собі розчарування, але не могла.
   Чому? Чому він не прийшов до мене? Чому не постукав в мої двері? Чому? Чому? Чому?
   Стримуючись, щоб не розревітись, я повинна була сама собі повторювати, «що все на краще». Та яке там на краще?! Все просто препаскудно!
   Я наполохалась і почала прислухатись. Знову кроки… і дуже-дуже швидкі, а потім тихий стукіт в мої двері. Це те, що я бажала, то чому ж я зараз перелякано дивлюся на двері, і наче оніміла, нічого не можу сказати.
   — Лорен?
   Мене заціпило. Слова не могли злетіти з моїх губ, хоча я так бажала сказати «увійди». Мене всю трусило, серце калатало прямісінько у скронях, а венами біг адреналін.
   Я почула кроки… і злякалась… злякалась, що він піде, а я так нічого і не сказала,… не зробила.
   — Увійди. — Нарешті вимовила я своїм осілим голосом.
   Ручка повернулась і в одну мить двері відчинились, і до кімнати увійшов Тео. Він не зам’явся,… він не зупинився на порозі,… він поспішив до ліжка, і вже через секунду я насолоджувалася його губами та важкістю тіла на своєму.