Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"

-         Щось не так? - запитує.

-         Я не готова продовжувати, - ніяково промовляю.

Голова знову запрацювала і мені соромно за свою поведінку. Відчуваю жар вже не внизу живота, а на обличчі.

-         А мені здається, ти ще й як готова, - звабливо бурмоче і знову нахиляється до мене.

Він проводить пальцями по мокрих трусиках, а я лише міцніше стискаю ноги. Відсовуюсь від нього подалі.

-         Тобі здається, - говорю вже твердіше. - Це все випивка на мене вплинула. Вибач, але я цього не хочу, не зараз.

Його обличчя кам'яніє, губи стискаються у тонку лінію. Він різко відсторонюється, підривається на ноги.

-         Не зараз? - не задоволено ричить і проводить долонею по скуйовдженому на голові волоссю. - А коли? Подивись, що ти зі мною зробила. Я настільки збуджений, що готовий трахнути все, що завгодно.

Він показує нижче поясу, де випирає його стоячий член. Не думаю, що це серйозний повід лишити мене невинності прямо зараз.

-         У тебе в клубі повно красивих дівчат. Думаю, з цим у тебе проблем не буде.

Піднімаюсь з дивану і поправляю на собі одяг. Ні, це не те місце, де все має статись. Так я вже стара діва, але мій колишній дочікувався до останнього і так не зробив мене жінкою. В іншому випадку, я б не задумувалась і впустила Стаса в себе саме зараз.

-         Ти напевно знущаєшся з мене, - він дуже незадоволений моїми словами. Один крок і він стоїть впритул біля мене. - Я хочу тебе і прямо зараз.

Знову відчуваю його п'янючий чоловічий аромат, але стримуюсь, щоб не піддатись спокусі.

-         Ти напевно звик отримувати будь-яку жінку, котру забажаєш, - говорю спокійно, дивлюсь йому прямо в очі. - Але не мене. Не в цей момент.

-         А якщо я все одно візьму своє? - погрозливо шипить і хмурить брови.

-         Спробуй, - піднімаю вперто підборіддя, готуюсь давати відсіч. - Ризикни.

Він вагається. Весь напружений, руки стискає в кулаки. В цей момент чітко бачу, як в ньому боряться хіть і порядність. Адже знає, візьме силою, заплямує себе назавжди, в моїх очах точно.

В двері стукають і я здригаюсь від цього звуку. Напруга у повітрі дає тріщину і спадає. При вході з'являється офіціантка і невпевнено прочищає горло.

-         Стасе, ти потрібен в залі, - несміло говорить.

-         Зараз йду, - ричить навіть не глянувши на неї. Він продовжує свердлити мене очима.

Дівчина зачиняє за собою двері, а я повільно відходжу від нього, надіючись, що ситуація вирішена.

-         Ти дуже підступна Настю, ти це знаєш? - кидає звинувачення.

-         Вперше чую, - намагаюсь говорити спокійно, хоч всередині все перевертається. - Зазвичай говорять, що я хороша.

Він підходить до столу, бере пляшку, з якої промивав мені рану в п'є з горла, як недавно це робила я. Здається з того моменту пройшла вічність.

-         Ті хто це говорять сліпі, - він міряє мене поглядом і весело хмикає, потім ще робить ковток. - Затуманила мені розум. Позбавила спокою і не дала бажаного. Не дарма колись вважали рудоволосих жінок відьмами. Ти мов та чаклунка, з'являєшся і перевертаєш світ.

-         Твоїми словами керує хтивість. Елементарне бажання сексу, - огризаюсь у відповідь і прямую до дверей. - І ніякими чарами тут не пахне.

Він протяжно стогне, наче від болю і піднімає очі до стелі.

-         Іди вже. Їдь додому, - кидає в спину. - У тебе два дні вихідного.

Я відчиняю двері, але перш ніж вийти, обертаюсь. Стас пропалює мене жалючим поглядом..

-         Дякую, що не звільнив, через те що відмовила, - промовляю з легким скептицизмом у голосі.

Я не дочікуюсь відповіді. Виходжу з кабінету і гучно зачиняю за собою двері.

Стас

Яка негідниця. Розбудила, заманила в свої тенета і продинамила. Я був так близько. Тримав вже її міцно в руках. Її тіло вигиналось під моїми ласками, з солодких губ лунали збуджені стогони. Не вірю, що вона мене не хотіла. Вона була мокра і готова для мене. Але щось сталось. В якусь мить все перемінилось і вона стиснулась, відштовхнула так зненацька.

Не розумію. Може це я щось зробив не те. Чи може в неї такі ігри з чоловіками. Доводити їх до стану божевілля , а потім тікати. Вона справді зводить мене з розуму. Я ледь не змусив її до сексу силоміць, настільки нестерпна була думка, що торкатись її більше не можна.

І що мені тепер робити? Дивлюсь на здиблену ширинку і роблю не знаю який по кількості ковток. Намагаюсь заспокоїтись за допомогою алкоголю. Хоч це не сильно допомагає. Руда бестія заводить з пів обороту, а от як зняти збудження і донести до невгамовного члена, що цукерочка зникла, уявлення не маю.

Її запах. Вона так солодко пахне, неможливо встояти.

Годі. Треба припинити про неї думати, інакше не вийти мені з цього кабінету без ганьби. Обходжу стіл і падаю на крісло, спираюсь на широку спинку.

Ні. Тепер так просто вона мене не позбудеться. Рано чи пізно, я доведу діло до кінця і лише тоді заспокоюсь. Потрібно трахнути цю руду і тоді я зможу викинути її з голови. Це як манія. Наче нав’язлива думка. Поки не втілиш у дійсність, муляє тебе і день і вночі.

В двері стукають і голова Тані з’являється у проймі. Вона похапцем оглядає кабінет у пошуках Насті. Напевно вже всім розтренділа, що тут побачила. Ну і нехай. Надіюсь, скоро це буде правдою.

-         Стасе, ми чекаємо тебе, - говорить спокійно, коли бачить, що я сам.

-         Почекаєте ще, - ричу на неї і вона блідніє. – І пів години не можете без мене обійтись.

Таня миттю закриває за собою двері. Трохи шкодую, що накричав на неї, але настрій паскудний і займатись справами зовсім не хочеться.

Хочу Настю, а її немає.