Читати книгу - "Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко"

— О це вже ні! Я хочу погляну на твої двері, що ледве тримаються. А ще мені треба буде переодягнутися в новий костюм, який через 20 хвилин привезе мій асистент. Ти ж не думаєш, що я переодягатимусь в автівці? — запитує Кирило скоріше задля пристойності, бо сам вже впевнено прямує до мого під'їзду. 

—  3 поверх, —  кажу Кирилу, видихаю і мовчки йду за ним.

Поки піднімаємося сходами до моїх квартири, пишу Кітті, щоб прийшла і зробила з мене цукерочку. Мені пощастило, що подруга сьогодні цілий день вдома, тому відразу відповідає мені і попереджає, що буде через 15 хв. 

Відчиняю двері не з першого разу і пропускаю Кирила вперед. Той уважно оцінює побачене. 

—  Ну, загалом, як я й казала: старі, потерті, трохи скриплять і заїдають, — описую двері своєї квартири. — Якщо надивився, то можеш проходити далі. — Кирило заходить задумано і обережно, ніби на нього зараз посипляться стіни або ж гірше, під ним провалиться підлога. 

— Дівчатам не дуже безпечно жити з такими дверима, — в підсумку видає хлопець. 

— А я живу так. І вже не перший рік. Як бачиш все нормально. — відповідаю Кирилу. — Проходь в ту кімнату, — показую Кирилу на вітальню, а сама забігаю у ванну, щоб перевірити чи ввімкнули воду, бо якщо ні, то буде повний капець. На щастя вода є, тож вже буде на одну з проблем менше.

Дзвінок у двері. Ми з Кирилом зриваємося одночасно і наввипередки біжимо відчиняти.

— Це Кітті, — кажу я. 

— Ні, це мій асистент, — відповідає Кирило і першим відчиняє двері не даючи мені сказати ще щось. На щастя поводиться з дверною ручкою акуратно як я й просила. 

— Чудово, одразу обоє! — плескаю в долоні.

Асистент Кирила стримано вітається зі мною і передає хлопцю запакований костюм в чохлі та коробку із взуттям. Моя Кітті кліпає здивованими оченятами, але я не даю їй можливості роздивитися Кирила детальніше і подіставати його запитаннями. Беру подругу за руку і зникаю з нею у своїй кімнаті. Треба встигнути все зробити швидко але красиво.

Я пояснюю дівчині, що часу обмаль, а всі розпитування переносяться на потім. Кітті киває з розумінням і береться за свою справу. За 20 хвилин я виглядаю чудово. Вечірній макіяж з акцентом на очах та ледь помітним блиском на губах. Зачіска — максимально проста і стримана — хвіст знизу. Я хотіла локони, але часу, щоб розгулятися не було — тож швидко помили голову, посушили та зібрали у хвіст.

Для вечора я обрала одну з улюблених суконь моєї бабусі — довгу чорну приталену модель, без рукавів із напіввідкритою спиною та фіксацією на шиї. Увиразнює сукню і робить її трохи відвертішою розріз вище коліна на правій нозі. Із взуття у мене не великий вибір, але, на щастя, є пара чорних лаконічних босоніжок, які добре підійтуть до образу. З аксесуарів обираю свою улюбену маленьку квадрату сумочку чорного кольору доповнену акуратним дрібним ланцюжком з позолотою. Перед виходом з кімнати я декілька разів дивлюся в дзеркало. Мені подобається та, яку я там бачу. Кітті робить серію фоток з різних ракурсів і одразу скидає мені на телефон. Для мого інстаграму пригодиться.

— Твій кавалер, коли тебе побачить, то отримає серцевий напад, — усміхається подруга.

— Я була б непроти, але не в тому сенсі, що ти думаєш, — відповідаю Кітті і додаю напівтоном. — Він ще той паршивець.

Подруга голосно хіхікає. А за дверима чуються кроки.

— Ти вже готова? — роздратовано питає Кирило. — Знай, що я злий, бо ми вже спізнюємося, мінімум, на 15 хвилин. Тож я дуже сподіваюся, що коли ти вийдеш, то не розчаруєш мене ще більше.