Читати книгу - "Червоний РубІн , Arachne "

Кілька секунд очікування здалися вічністю, поки на іншому кінці лінії не пролунав м'який, але владний голос королеви.

— Слухаю вас, Фредеріку. Що сталося?

— Ваша величність, — почав Фредерік, не втрачаючи самовладання, — у нас з'явилася інформація, яка може виявитися надзвичайно важливою... і небезпечною. Ми вважаємо, що якийсь "Магістр", пов'язаний з масонами та "Тінню", може бути пов'язаний із палацом... можливо, навіть із королівською родиною.

Королева замовкла на кілька довгих миттєвостей, і Фредерік відчув, як напруга наростає.

- Це серйозна заява, Фредерік, - нарешті сказала вона, її голос залишався спокійним, але в ньому чулася нотка настороженості. — Маєте докази?

— Поки що тільки підозри, ваша величність. Але люди, яких ми відстежуємо, пов'язані з артефактами та стародавніми організаціями, які можуть загрожувати самій короні.

Королева глибоко зітхнула.

— Я вас зрозуміла. Я негайно займуся розслідуванням усередині палацу. Однак, її голос став жорсткішим, прошу вас і ваших людей нічого не робити без мого дозволу. Ця ситуація занадто делікатна, і будь-яка неправильна дія може призвести до непоправних наслідків.

Фредерік кивнув, хоч знав, що вона не бачить.

— Розумію, ваша величність. Ми будемо діяти обережно і чекати на ваші подальші вказівки.

— Добре, Фредеріку. Я зв'яжуся з вами, як тільки отримаю більше інформації. А поки що, тримайте все це в таємниці. Жодних різких кроків.

Розмова завершилася. Фредерік поклав слухавку і довго сидів, розмірковуючи над словами королеви. Він розумів, що відтепер вони діяли не лише проти прихованої організації, а й проти часу. Один невірний крок — і ворог міг виявитися надто близько, щоб його зупинити.

Фредерік узяв телефон, глибоко зітхнувши перед розмовою з Еріком. Коли той відповів, Фредерік передав йому наказ королеви:

- Ерік, королева розпорядилася. Нам потрібно тимчасово залишити пошуки майстра. Вона обіцяла розібратися у цьому сама.

Ерік, хоч і був розчарований, розумів, що наказ не обговорюється. Він знав, що ця інформація була надто небезпечною, щоб діяти необдумано.

- Зрозумів, - коротко відповів він. — Чекатимемо її подальших вказівок.

Ерік поклав трубку і на мить завмер, усвідомлюючи, що їхнє розслідування раптом зупинилося.

Коли Андреас і Крістіан увійшли до офісу, Ерік не підводив голови від монітора, все ще обмірковуючи недавню розмову з Фредеріком. Лише коли Андреас заговорив про Магістра, він повільно обернувся до них.

- Нам наказано припинити пошуки Магістра, - сказав Ерік, його голос був натягнутий, наче струна.

- Наказано? — здивовано перепитав Андреас, зупинившись у центрі кімнати. Крістіан, піднявши брови, глянув на Еріка, чекаючи пояснень.

- Так, - підтвердив Ерік. - Корольова. Вона візьме справу під контроль.

Усі троє завмерли на мить. Ніхто не наважувався сказати жодного слова, але в повітрі повисла напруга. Вони всі усвідомлювали, що перейшли межу, ступивши в область, де навіть їхні навички та знання могли виявитися недостатніми.

- Гаразд, - нарешті сказав Андреас, намагаючись розрядити обстановку. - У нас є "Ворон" і Генрік. Вони допоможуть нам знайти "Тінь".

Крістіан кивнув, знову зосередившись на моніторах.

— Ми можемо розібрати усі їхні мережі, з'ясувати, хто за ними стоїть. "Тінь" не сховається.

***

Тим часом у палаці...
Королева пройшла довгим коридором палацу, де було тихо, лише звук її кроків віддавався луною в стінах. Вона прямувала до відокремленої кімнати, прихованої від очей сторонніх. Тут жив її старий радник — людина, якій вона довіряла більше, ніж будь-кому іншому.

Торвальд, незважаючи на вік, був надзвичайно проникливим. Його мудрість, накопичена роками, допомагала королеві приймати найважливіші рішення у найскладніші моменти. Коли вона увійшла, він сидів за старим столом, уважно вивчаючи щось у стародавньому фоліанті.

— Ваша величність, — сказав він, не зводячи погляду, — я знав, що ви прийдете.

Королева сіла навпроти нього, не приховуючи тривоги на обличчі.

— Торвальд, — почала вона з напругою, — ти знаєш, хто такий Магістр ордену, чи не так?

Старий на мить завмер. Потім, не кажучи ні слова, повільно заплющив книгу і подивився їй у вічі. У його погляді читалася глибока втома і щось більше - розуміння того, що те, про що йшлося, не просто секрет, а справжня таємниця, здатна змінити все.

— Вони все-таки вийшли на нього... — сказав він тихо, похитавши головою.

- Ти знав? — Королева намагалася зберегти самовладання, але її голос видавав занепокоєння.

Торвальд повільно кивнув, важко зітхаючи.

— Так, я знав, — його голос був сповнений гіркоти. — Магістр — це ваш двоюрідний брат, ваша величність. Він давно вислизнув із поля зору всіх, хто міг би його зупинити.

Королева мовчки вбирала його слова, намагаючись усвідомити всю глибину цього одкровення.

— Але як це можливо? Чому я нічого не знала? — нарешті спитала вона.

— Магістра було обрано орденом багато років тому, — продовжив Торвальд. — Він завжди діяв у тіні. Навіть серед масонів його мало хто знав. З того часу він контролював дії ордену та їхні плани, захищаючи давні артефакти та стежачи за тим, щоб їхній вплив поширювався.

Королева відкинулася на спинку крісла, її думки плуталися.

— Отже, весь цей час він був поряд. А я не знала.

Торвальд сумно глянув на неї.

- Це не ваша вина. Він ховався, боронячись від ворогів, навіть серед своїх.

- І тепер? — Королева тихо промовила, дивлячись у порожнечу.

— Тепер, ваша величність, ви маєте вирішити, що робити з нею. Але знайте одне: якщо ви підете проти нього, це викличе не просто скандал. Це буде боротьба за владу над самим орденом і наслідки можуть бути руйнівними.

Королева важко опустилася в крісло, відчуваючи на собі вантаж таємниці, що раптово обвалилася. Її погляд був втраченим, у голові проносилися десятки думок, але жодна з них не давала відповіді на головне запитання.