Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Настя сиділа в кабінеті і розбирала папери. Вона влаштувалася бухгалтером в Speeds на деякий час. Компанії потрібна була допомога, але батько був налаштований позитивно. Він радів, що його дівчинки в безпеці, і це надавало бойового настрою. Заяви дівчата і правда забрали з поліції відразу ж, як контрольний пакет повернувся в руки Свіридова старшого. Вони навіть на робочі місця повернулися, спантеличивши пресу. Тепер всі були впевнені, що компанія таким чином влаштувала собі чорний піар. Переконувати нікого не стали. Але продажі поновилися. Зараз не можна було передбачити, як скоро компанія повернеться на колишню сходинку. Ще багато праці попереду, капіталовкладень та сил, але вони впораються. З таким батьком, як у Насті, нічого не страшно. Вона шукала чоловіка, який зміг би, як і Віталій Олегович, стати для неї захистом і опорою, але жорстоко помилилася вибравши абсолютно не того. Наївно вірила в казки, а потрібно було тверезо дивитися на життя.

Дівчина відклала папку і підняла трубку телефону внутрішнього зв'язку.

- Лілі, принеси, будь ласка, кави. Краще з булочкою.

Відключилася і потерла скроні. Очі боліли від кількості роботи, адже крім справ в компанії ще була кав'ярня, яка потребувала розширення, тому що справи йшли краще, ніж відмінно. Почувся шум відкривання дверей.

- Так швидко? Лілі, ти ... - посміхаючись, Настя глянула в бік дверей і запнулася, забувши що хотіла сказати.

До кабінету увійшов Стас. Серце зупинилося, а потім помчало галопом побачивши того, як він зачиняє за собою двері і прямує в її сторону. Серйозний, рішучий. У світлих джинсах і бежевій куртці на білій футболці. З чорної папкою в руці. Господи, що він тут робить?

- Здрастуй, Настю, - офіційний тон не віщував нічого доброго, та й сам факт того, що він раптом до Америки прилетів теж. Настя випрямила спину, поки ще не розуміючи який новий неприємний сюрприз може її очікувати.

- Здрастуй, Стас.

Багіров підійшов до столу і кинув довгий погляд на дівчину. Їй раптом незатишно стало. Давно він так на неї не дивився. Без призми відчуження і холодності. Відкрито, прямо і глибоко. Погляд в саму душу, немов відшукати там щось намагається. Настя дуже добре пам'ятала цей погляд. Коли Стас їй належав, він тільки так завжди на неї і дивився. Уздовж хребта дивне відчуття пробігло.

Без слів Стас простягнув їй папку. Настя здивовано взяла її, поклала на стіл. Відкрила, прочитала перший рядок і дихати перестала. Букви почали розпливатися перед очима. Підвела очі на Стаса і назад в документ.

- Що це? - запитала, не в змозі скласти два плюс два. Здивування було настільки величезним, що Настя не могла зібрати думки в логічний ланцюжок.

- Договір про покупку тридцяти п'яти відсотків акцій у Свіридова.

- Я бачу, - знову глянула на хлопця, котрий не смів від неї погляд відвести. - Але навіщо? Як?

Тремтячими пальцями перегорнула всі сторінки.

- Щоб віддати їх законним власникам.

- Я не розумію, - прошепотіла повністю розгубившись. - Звідки ти дізнався про акції?

- Неважливо. Головне, вони тепер у вас. І цей мудак більше не зможе тебе шантажувати.

Настя навіть встала, порівнявшись зі Стасом.

- Звідки ти...

- Настя, не має значення, - хлопець обійшов стіл і встав так близько, що Насті довелося голову скинути, щоб дивитися йому в обличчя. До болю рідне, таке красиве ...

- Як не має? Я не розумію нічого. І не знаю, коли зможу виплатити суму, щоб викупити у тебе акції. У нас зараз немає таких коштів, і ...

Палець Стаса раптом ліг їй на губи, перериваючи нервовий потік слів.

- Тшшш. Це ще не все, - чоловіча рука потягнулася до внутрішньої кишені куртки і вийняла звідти червону оксамитову коробочку. - Я купив її п'ять років тому, коли був в своєму першому турне і хотів подарувати після його закінчення, - кришечка відкрилася, і перед очима Насті з'явилася акуратна срібна підвіска із зеленим опалом невеликого розміру. Стас вийняв її і відклав коробочку на стіл. Взяв долоню Насті в свою і вклав в неї прикрасу. Серце Насті готове було розірватися. Вона переводила погляд з підвіски на Стаса і назад. Навіщо він дарує їй це зараз? До чого влазить в душу і давить на незагоєну рану? - Вона недорога. Продавець в ювелірному сказав мені, що цей камінь за легендою символізує застиглі сльози бога, а на його сяйво можна дивитися нескінченно. Як на зірки або в очі свого персонального божественного створіння. - Настя затремтіла, відчуваючи, як усвідомлення повільно проникає в мозок і змушує втрачену надію оживати. Карі очі заковзали по її обличчю, а долоня міцно стиснула її власну, в якій підвіска залишилася.

- Ти зберігав її п'ять років? - губи ледве ворушилися, поки вона тонула в погляді темного шоколаду.

Стас кивнув.

- Чому не подарував комусь іншому?

- Тому що в моєму житті було тільки одне божественне створення. І це ти.

Насті здалося, що все відбувається уві сні, і вона зараз прокинеться. Що у неї галюцинації і те, що говорить їй фантазія в образі Стаса, не може бути правдою. Адже він не любить її. Давно в стосунках зі Світланою, а Настю викреслив з пам'яті ще кілька років тому.

Проковтнула ком, що утворився в горлі.

- Ти казав, що не любиш більше.

Стас ніжно обхопив пальцями її підборіддя і серйозно сказав:

- Я ніколи не брешу, правда, Настю?

Дівчина кивнула.

- Але одного разу я тебе попередив, що збрешу тобі тільки раз. Коли скажу, що більше не люблю.

У Насті підлога з-під ніг пішла, коли сенс сказаного дійшов до затуманеного мозку. Схлипнула, коли коханий обхопив руками талію, схилився і поцілував. Серце здійнялося, зцілюючись. Забилося, спотикаючись від радості, і помчало галопом. Дівчина вчепилася дерев'яними пальцями в тонку матерію чоловічої куртки і всім тілом припала до хлопця. Стас притиснув її до себе настільки сильно, що міг би зламати ребра, але їй було все одно. Нехай ламає. Аби і далі продовжував ось так тримати в своїх обіймах і більше ніколи не відпускати. Тільки він в змозі оживити її і воскресити. Стільки років шукала свого єдиного, а він був поруч. Чекав, терпів, прощав. Любив.