Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Вибачте, а як би ви вчинили на його місці?

— Що?

— Як би ви вчинили на його місці? Ви відправили нас на "завдання" удвох і знаєте, що там стався дуже неприємний інцидент із цими цивільними. Які спочатку зґвалтували моє непритомне тіло і зняли це все на відео чи фото. А потім надіслали лист із шантажем. Як би ви вчинили, якби ви були на його місці? — чоловіки мовчали і були здивовані почутим — Адже я могла віддати вам запрошення і ви могли відправити замість мене свою доньку. Як би ви вчинили, якби це сталося з нею?

— Убив виродків. Альфред, чому ти не сказав?

Альфред, зціпивши зуби, мовчав.

— У будь-якому випадку потрібно щось вирішувати з цими, — чоловік гидливо зморщився, — вони не піддані нашої планети.

— Можна мого прийомного батька попросити про допомогу, — сказала я не голосно.

Альфред здивовано підняв брову і сказав.

— Він їх до порошку зітре і закопає, так що ні хто не знайде.

— Ви про кого? — запитав його безпосередній начальник.

— Його Величність удочерила Ізабеллу, є навіть офіційні папери.

— ...., — дуже хитромудрий і багатоповерховий мат від найголовнішого начальника — вибачте пані. Потрібно подумати, як це все піднести Його Величності, так що б нас за компанію не вбили в пориві гніву.

Бувають іноді люди, про яких згадаєш, а вони тобі телефонують. Подивилася на телефон, відео дзвінок від прийомного батька. Одягла навушники, відповіла.

— Привіт, донечко, — очманіла від такого привітання, хтось явно в гарному настрої. Не встигла відповісти, як він запитав — Зачекай, а ти це де?

Банально переключила камеру і показала де я і з ким.

— А ми якраз згадували вас. Тут дехто хоче потрапити до вас на прийом.

Помітила, як Олександр став суворим і спокійно сказав.

— Чекаю вас усіх за годину.

І відключився.

— Що сказав король? — втомлено запитав найголовніший.

— Нас усіх чекають за годину.

— Часу впритул, щоб дістатися. А ще матеріали зібрати. Ох триндулів нам зараз буде. Доню, ти додому, — сказав він секретарці.

Дівчина спокійно встала і пішла. А чоловіки швидко почали збирати якісь папери. Ми з Альфредом поїхали на моїй машині, його начальство на службовій.

— Ти як? — запитала поки їхали.

— Завдяки тобі добре. Просто мені складно говорити про те, що вчора сталося.

— Мені теж, але доводиться.

У палаці нас провели в кабінет Його Величності, він сидів за столом і читав документи. Подивився на мене і сказав:

— А я ще сподівався, що мені здалося, що в тебе синяк на обличчі. Альфред, що сталося?

— Це не він, — сказала я тихо, але мене почули.

— Сідай, — сказав він мені ласкаво. На столику поруч із кріслом лежали папери по одному військовому підприємству. А точніше воно будує військові кораблі.

— Можеш подивитися, якщо тебе зацікавило, це їхній рекламний проспект. Фінансування собі шукають, — сказав він трохи гидливо.

Поки я втупилася в документи, Альфред відзвітував за захід, на який ми вчора ходили, і для чого це було потрібно, і що там сталося, і так далі.

— Вони ще живі?

— Так, — сказав коханий крізь зуби.

— Їм ще є що пред'явити?

— Крадіжка особистих даних і шантаж. Але навряд чи хтось захоче подавати на них, вони вельми пікантні дані крали і потім ними шантажували.

— Відправити б їхні шахти на Якуїні, ех мрія та й годі. У нас хіба що в ліс можна закинути до шакалів. Нагадайте, який у нас найнебезпечніший район?

— Центральний парк, — сказала не думаючи я — з побачення ледь живі пішли.

— Іза, — сказав суворо Альфред.

— А що? Ти казав у парку безпечно глушилки, а там два шакали було.

Олександр по доброму нам посміхнувся.

— Люба йди погуляй палацом. Мартіну сама зможеш знайти?

— Так, зателефоную і знайду.

— Іди, і так багато вже почула. Папери можеш ці забрати. Якщо хочеш, у них там регулярно проходять екскурсії для потенційних інвесторів. Тільки гроші вкладати в них не раджу, вони збиткове підприємство.

— А я б з'їздила подивитися.

— Завтра пришлю за тобою машину. А поки йди до Мартіни.

Пішла шукати прийомну маму. Зателефонувала їй, і вона сама швидко мене знайшла, повела до себе в кімнату. Довелося теж розповісти все... Щоправда після цього переключила увагу на те, що мені Альфред пропозицію зробив.

— Ну слава Богу, нарешті. На коли думаєте?

— Вирішили що навесні.

— Чудовий час, ще не спекотно і дуже красиво. Але вже потрібно думати над сукнею.