Читати книгу - "Червоний РубІн , Arachne "

— Я ніколи не хотів завдавати шкоди Йоакіму, — сказав він з гіркотою в голосі. - Я знав, що для "Тіні" я був просто пішаком. Все, що вони хотіли, це Червоний Рубін. А Йоаким... для них він був лише інструментом, через який вони могли отримати те, що хотіли.

Елін насупилась.

— Якщо ти не хотів йому зла, то чому ти продовжував працювати на них? — спитала вона, нахиляючись уперед.

"Ворон" глянув на неї з болем в очах.

- Я був пов'язаний. Я не мав вибору. Вони контролювали все. Але тепер, коли все розкрилося, я ладен допомогти вам. Я можу вказати, де шукати Йоакіма.

Елін, стиснувши руки в кулаки, подивилася на "Ворона", її очі були холодні, але читалася рішучість.

- Ти вкрав рубін? — її голос був тихий, але сповнений напруги.

Хакер кивнув, уникаючи зустрічатись з нею поглядом.

— Так, то був я. Мені наказали, але я ніколи не хотів завдати шкоди Йоакіму. Він був лише пішаком для "Тіні", як і я. Вони використовують нас усіх.

Фредерік насупився, обмірковуючи слова "Ворона".

- І де він зараз? Де рубін? Де Йоакім?

- Йоаким живий, - "Ворон" вперше подивився прямо на Елін. — Він ховається у старих катакомбах під Копенгагеном. Але якщо ви підете туди, будьте обережні. Ці місця охороняються не лише людьми, а й технологіями, які я сам допомагав створити.

Елін обмінялася поглядами з Фредеріком та Андреасом. Вона нахилилася вперед, її очі звузилися, коли "Ворон" продовжив говорити.

— Йоаким сам ховається в катакомбах, — сказав Ворон тихо, наче кожне слово давалося важко. — І рубін... він у нього. Я вкрав його з аукціону, але лише для того, щоб передати Йоакіму. Він єдиний, хто може захистити його.

Елін стиснула кулаки, її обличчя залишалося непроникним.

— Чому ти йому допоміг? - Запитала вона, голос її був холодним.

— Тому що він охоронець, — "Ворон" глянув на неї. — І якби рубін потрапив до рук "Тіні", все було б скінчено. Йоаким — єдина перепона між ними та повним контролем над давніми силами.

Фредерік спохмурнів, обмірковуючи почуте, а Андреас обмінявся поглядом з Еліною. Катакомби у Копенгагені – це була небезпечна територія.

Фредерік повільно видихнув, намагаючись переварити почуте, і, схрестивши руки на грудях, тихо спитав:

- Чому ти взагалі працював на масонів, "Ворон"? Навіщо тобі було вплутуватися в це?

Хакер підвів очі на Фредеріка, його обличчя зблідло, і на мить на ньому майнула тінь болю.

- У мене не було вибору, - сказав він з гіркотою. — Вони тримали мою сестру в полоні. Це було їхньою страховкою, їхнім способом контролювати мене. Вони погрожували їй, змушуючи працювати на них, щоб я приховував їхні угоди, захищав мережу... Я не міг відмовити.

Елін і Андреас переглянулися, бачачи, як ця правда починає розплутувати цілу павутину.

— І що сталося з нею? — обережно спитав Фредерік.

"Ворон" стиснув кулаки, його голос став ледве чутним.

— Вона мертва... померла кілька місяців тому. Коли вона померла, я втратив сенс підкорятися. Саме тоді я вирішив допомогти Йоакимові. Він хоч розумів, що таке справедливість, і не був частиною цієї гри. Я передав йому рубін, щоб він зміг його захистити. Масони думають, що все ще контролюють мене, але це не так. Тепер я вільний... хоч і не знаю, наскільки довго.

Елін глянула на Ворона з прищуром, аналізуючи його слова. У кімнаті зависла напруга. Фредерік подався вперед, явно намагаючись вловити в його тоні щось більше, ніж просто розпач.

— Чому ти гадаєш, що це ненадовго? — тихо спитала вона.

"Ворон" подивився їй прямо в очі, в його погляді було більше спокою, ніж страху.

— Вони прийдуть за мною, — відповів він з гіркотою. — Неважливо, де я перебуватиму: у в'язниці, на іншому боці світу, або навіть під захистом королівської родини. Це масони. Вони завжди знаходять спосіб повернути тих, хто їх зрадив. І вони вб'ють мене. Я для них більше не потрібний, але я знаю надто багато. Занадто багато правди. Ось чому мені тепер нема чого втрачати.

Фредерік стиснув губи, напружуючись. Він розумів, що "Ворон" був справді у смертельній небезпеці, і навіть під їх захистом він не був у безпеці. Елін теж задумалася, намагаючись зрозуміти, наскільки глибока мережа масонів.

- Значить, ти готовий допомогти нам до кінця? - спитала Елін, відвівши погляд на його руки, що лежали на столі.

- А що мені залишається? - сухо посміхнувся "Ворон". — Або я помру від їхньої руки, або помру, допомагаючи вам. Принаймні якщо я допоможу Йоакіму і ви знайдете спосіб знищити рубін... може, це щось змінить.

Елін обмінялася поглядами з Фредеріком та Андреасом. Слова "Ворона" були правдою, але залишалося питання: чи зможуть вони справді захистити його, і головне - чи зможуть вони знайти і знищити рубін до того, як магістр чи масони вживуть рішучих заходів?

Андреас, не відриваючи погляду від Ворона, поставив питання, яке вже давно мучило його.

- Добре, "Ворон", ми дізналися багато про тебе і твої мотиви. Тепер розкажи все, що знаєш про Хенріка Бйорнсена. Які його справжні цілі? Як він пов'язаний з масонами та "Тінню"?

"Ворон" заплющив очі на мить, ніби збираючись з думками. Потім він повільно почав говорити, його голос був рівний, але в ньому звучала загроза.

— Хенрік Бйорнсен — ключова постать у цій усій темній грі. Він не просто учасник; він фактично керував усім зв'язком між масонами та "Тінню". Бйорнсен - людина, яка створює стратегічні плани та розробляє операції для "Тіні". Він той, хто контролює зв'язки, фінансування і навіть маніпулює тими, хто думає, що діє на своїх умовах.

"Ворон" подивився на Андреаса, і його погляд був сповнений холодного розрахунку.

— Він ретельно ховається, але його вплив широкий і глибокий. Хенрік - майстерний маніпулятор, який вміє тримати свою особистість у тіні. Він керує як масонами, так і "Тінню", забезпечуючи, щоб їхні дії були скоординовані та практично не відслідковуються.

Фредерік підняв брови, почувши опис Хенріка.