Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Дон Мануель

Не заслужив на жалість ти! Відповідай-но, баламуте, Як ти посмів, як міг забути Мої папери і листи? Весь сенс поїздки саме в них!

Косме

Авжеж, я це затямив добре! Тому-то їх, собі на горе, Окремо від речей усіх Поклав навмисне – ну й діла! – Щоб не забути ненароком, Та ще й косив постійно оком. Мене ретельність підвела!

Дон Мануель

Ще добре, дурню, що згадав Ти про листи на півдорозі.

Косме

Бо весь цей час в такій тривозі Я почувавсь, що Боже збав! Яким безглуздям, маячнею Вона здавалася мені, І раптом похолов: «Е ні! Я ж за всією метушнею Забув листи!»

Дон Мануель

От шалапут! Йди до погонича негайно, В дім увійти нам краще тайно – Хай з мулами чекає тут. Ми повертаємось вночі, Будити б не хотів даремно Я сплячих; це було б нечемно, До того ж маю я ключі.

(Косме йде і повертається.)

Косме