Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Світанок 📚 - Українською

Читати книгу - "Світанок"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Світанок" автора Стефані Маєр. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 164 165 166 ... 170
Перейти на сторінку:
очевидно, що фізичної атаки він не зупинить. Щойно Аро дасть команду, вибухне бліцкриг, і я буду єдиним об’єктом. Цікаво, скількох зможе засліпити Зафрина, наскільки це сповільнить їх? Чи достатньо цього буде, аби Катя та Владимир викреслили Алека та Джейн із рівняння? Я більшого й не просила.

Едвард, незважаючи на свою зосередженість на останньому ударі, якого він збирався завдати, люто напружився у відповідь на їхні думки. Але він опанував себе і знову звернувся до Аро.

— Останні тижні Аліса шукала власних свідків, — мовив він до патріарха. — І повернулася не з порожніми руками. Алісо, чому б тобі не представити свідків, яких ти привела?

Гай заричав:

— Час для свідків минувся! Голосуй, Аро!

Аро підніс руку, щоб утихомирити брата, не спускаючи очей з обличчя Аліси.

Аліса легко ступила вперед і представила незнайомців:

— Це Уйлен та її племінник Науель.

Слухати її голос… було враження, що вона ніколи й не полишала нас.

Погляд Га я напружився, коли Аліса озвучила стосунки між прибульцями. Свідки Волтурі перешіптувалися. Вурдалацький світ змінювався, і всі тепер це відчували.

— Говори, Уйлен, — звелів Аро. — Давай свої свідчення, заради яких ти тут.

Маленька жінка схвильовано поглянула на Алісу. Аліса підбадьорливо кивнула, а Качірі поклала їй руку на плечі.

— Я — Уйлен, — виголосила жінка чіткою англійською, проте з дивним акцентом. Коли вона продовжила, стало очевидно, що вона готувалася до цієї промови, що вона тренувалася. Мова її лилася, як добре заучений дитячий віршик. — Півтора століття тому я жила серед свого народу мапуче[21]. У мене була сестра Піра[22]. Батьки назвали її так через те, що в неї була шкіра біла, як сніг у горах. Вона буде дуже вродлива — занадто вродлива. Одного дня вона таємно прийшла до мене й розповіла про янгола, на якого наразилася в лісі, а потім він став навідуватися до неї вночі. Я застерігала її, — Уйлен скорботно похитала головою. — Так наче синці на її шкірі не були достатнім попередження. Я знала, що це Libishomen із наших легенд, але вона і слухати не хотіла. Її зачарували.

Вона розповіла мені, коли впевнилася, що дитина темного янгола вже зростає в її лоні. Я не збиралася відмовляти її від наміру втекти — була певна, навіть наші батько з матір’ю погодяться, що дитину слід знищити, а разом із нею і Піру. Ми вирушили з нею в найглибшу лісову гущавину. Вона шукала свого янгола-демона, але так і не знайшла. Я піклувалася про неї, полювала для неї, коли вона зовсім ослабла. Вона їла сире м’ясо, пила тваринну кров. Тепер мені вже не потрібні були жодні підтвердження, чию дитину вона носить у лоні. Я тільки сподівалася врятувати їй життя, перш ніж знищу чудовисько.

Але вона любила свою ненароджену дитину. Вона назвала малюка Науель (так зветься кіт, який мешкає в джунглях), бо дитя зміцніло й почало ламати їй кістки, — і все одного любила його.

Я не змогла врятувати її. Дитина продерла собі шлях на волю з її лона, і вона швидко померла, благаючи мене потурбуватися про Науеля. Це була передсмертна воля — і я погодилася.

Він укусив мене, коли я спробувала відірвати його від тіла матері. Я заповзла в джунглі, щоб померти. Я далеко не залізла — біль був просто нестерпним. Але він знайшов мене; немовля продерлося крізь зарості, лягло біля мене й чекало. Коли біль минувся, я знайшла його — він скрутився обіч мене та спав.

Я піклувалася про нього, поки він не навчився самостійно полювати. Ми полювали у селищах навколо нашого лісу, тримаючись від людей подалі. Ми ще ніколи не опинялися так далеко від дому, але Науель хотів поглянути на дитину тут.

Закінчивши, Уйлен вклонилася і позадкувала, нарешті наполовину заховавшись за Качірі.

Аро піджав вуста. Він утупився в темношкірого юнака.

— Науелю, то тобі півтори сотні років? — запитав він.

— Плюс-мінус десяток років, — відповів той ясним, красивим і теплим голосом. Акцент був майже непомітний. — Ми не святкуємо днів народження.

— В якому віці ти досягнув зрілості?

— Приблизно за сім років по народженні — на той час я уже виріс.

— І відтоді не змінювався?

Науель знизав плечима.

— Принаймні я не помічав змін.

Я відчула, як Джейкобовим тілом пробіг дрож. Мені не хотілося поки що про це думати. Спершу нехай минеться небезпека.

— А чим ти харчуєшся? — провадив Аро — здавалося, він не може потамувати цікавості.

— Здебільшого кров’ю, але й іноді людською їжею. Я можу вживати і те, і те.

— Ти здатен створити безсмертну особу? — Аро вказав на Уйлен, і в голосі його вчулася напруга. Я з новою силою зосередилася на щиті: либонь, він вишукує новий привід.

— Так, але інші не здатні.

Вражений шепіт прокотився обома таборами.

Аро звів брови:

— Інші?

— Мої сестри, — Науель вдруге знизав плечима.

Аро дико витріщився на нього й не зразу зміг опанувати власний вираз обличчя.

— Може, ти розповіси свою історію цілком, бо в неї, схоже, є продовження.

Науель нахмурився.

— За кілька років по смерті моєї матері батько розшукав мене, — його вродливе обличчя ледь помітно скривилося. — Він був задоволений, знайшовши мене, — тон Науеля свідчив, що задоволення не було обопільним. — Він уже мав двох дочок, але в нього не було синів. Тож він очікував, що я приєднаюся до нього, як учинили мої сестри.

Він здивувався, що я не сам. Мої сестри не отруйні, але чи це через стать, чи просто так сталося випадково… хтозна! У мене вже була родина — Уйлен, і мене не зацікавила, — він підкреслив два слова, — його пропозиція. Час від часу ми бачимося. У мене з’явилася ще одна сестра; вона досягла зрілості років десять тому.

— Як ім’я твого батька? — запитав Гай крізь зціплені зуби.

— Хоам, — відповів Науель. — Він уважає себе науковцем. Гадає, що створює нову надрасу, — він навіть не намагався приховати відрази в голосі.

Гай поглянув на мене.

— Твоя дочка отруйна? — різко й вимогливо запитав він.

— Ні, — відповіла я. Від цього питання голова Науеля сіпнулася — його жовтувато-коричневі очі втупилися в мене.

Гай поглянув на Аро, чекаючи підтвердження, проте Аро був заглиблений у власні думки. Він закопилив губи й довго дивився на Карлайла, потім на Едварда, і нарешті зупинив погляд на мені.

Гай заричав.

— Ми владнаємо помилку тут, а тоді вирушимо на південь, — вимогливо сказав він до Аро.

Аро довгу й напружену мить видивлявся мені в очі. Я гадки не мала, чого він чекає, чим задовольнився,

1 ... 164 165 166 ... 170
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світанок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Світанок"