Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

— А, гірше не буде, — нарешті вирішив Юміл і з розмаху впав на Бахлаша.

Пірат придушено хрюкнув, засмикався і розплющив очі. Дикувато ними покрутив, а потім похмуро сказав:

— Жери швидше, гадина.

— А?! — здивувався Юміл, який намагався підвестися з пірата.

— Це хто? — спитав пірат і витріщився явно вище Юміла.

І до нього нарешті дійшло, що у трюмі темно. А все так добре він бачить тільки завдяки вшитій під шкіру біля лопатки крихітній монеті-амулету. Біля другої була захищаюча від отрут і снодійних порошків, але, мабуть, вона не була розрахована на ту гидоту, за допомогою якої всіх упіймали.

— Це я, — сказав Юміл. — І мені потрібна ваша допомога, інакше я не можу допомогти всім нам.

— Допомога? — здивувався пірат, цього разу дивлячись куди треба, але нічого не бачачи.

— Так, у мене на грудях амулет, його не змогли зняти, його взагалі зняти неможливо. І тепер треба розімкнути його частини, а я не можу дістати, руки в'язав професіонал.

— Розімкнути? — перепитав Бахлаш і промовив: — Я теж зв'язаний.

— Я знаю. Вам слід упіймати цей амулет зубами, не турбуйтеся, він вам нічого не зробить, не на те розрахований.

— Впіймати зубами? — знову перепитав пірат.

— Так. І передати мені, – підтвердив Юміл.

— У зуби? — приречено уточнив Бахлаш.

— Руками я зараз навряд чи зможу щось зробити, — скорботно зізнався Юміл.

— Чим нам допоможе ваш амулет? — подумавши трохи, вирішив уточнити пірат.

— Він поверне мою магію, — зізнався Юміл і не пояснив, що насправді просто перестане її блокувати.

Не треба пірату знати такі подробиці. А те, що дар існує, Юміл приховувати не збирався. Не в ситуації, коли лише за його допомогою можна щось зробити. І взагалі, дарма він його сховав перед походом до піратів. Від кого там було ховатись?

— Гаразд, — невпевнено сказав Бахлаш. — Де ваш амулет?