Читати книгу - "Твори в 4-х томах. Том 2"

Престон. Тільки не вдавай із себе знуджену вассарську самицю.

Дороті. Ой не треба грубощів. Я не в бойовому настрої. До того ж від Вассара я взяла небагато. Я не зрозуміла анічогісінько з того, що нам викладали там.

Престон. А те, що тут відбувається, ти розумієш?

Дороті. Ні, любий. Цебто — щодо університетського містечка ще сяк-так розумію. Але Каса-дель-Кампо для мене вже цілковита загадка. А Карабанчель, а Усера! Кошмар якийсь, та й годі.

Престон. Господи, іноді я дивуюся, чому я тебе кохаю.

Дороті. А я дивуюся, любий, чому я кохаю тебе. Боюся, що логіки в цьому нема. Скоріше — просто погана звичка. Той же Філіп — наскільки він веселіший за тебе, наскільки жвавіший.

Престон. Жвавіший — це точно. Знаєш, що він робив учора в Чікоте перед самим закриттям? Ходив з плювальницею і кропив присутніх. Бризкав з неї на людей, розумієш? Його тільки дивом не застрелили.

Дороті. Ніхто його не застрелить. От якби він завітав.

Престон. Завітає. Тільки-но Чікоте зачиниться — буде тут.

У двері стукають.

Д о р о т і. Це Філіп. Любий, це Філіп.

Двері відчиняються, й заходить адміністратор готелю — чорнявий опецькуватий чоловічок, завзятий філателіст; його мова рясніє дивовижними зворотами.

Ах, це адміністратор!

Адміністратор. Як справи, добре, містере Престон? Як ваще здоров'я, чудове, міс? Я оце просто заскочив спитати, чи нема у вас нічогб такого, чого б ви не хотіли з'їсти. Все гаразд, геть усім цілком задоволені?

Дороті. Відколи полагодили рефлектор, усе чудово.

Адміністратор. З отими рефлекторами завжди весь час постійна морока. Електрика — це наука, ще не опанована робітниками. До того ж наш монтер упивається до цілковитої нетямущості.

Престон. Цей ваш монтер взагалі, по-моєму, хлопець недалекий.

Адміністратор. Ні, він далекий. Але впивається. З раннього ранку. І відразу забуває всі закони електрики.

Престон. Нащо ж ви тримаєте його?

Адміністратор. Його прислала профспілка. Щиро й од-верто кажучи, це не монтер, а стихійне лихо. Зараз він у сто тринадцятому, п'є з містером Філіпом.

Дороті (радісно). Отже, Філіп уже вдома?

Адміністратор. І не тільки.

Престон. Цебто?

Адміністратор. Незручно казати при дамі.

Дороті. Подзвони йому, любий.

Престон. І не подумаю.

Дороті. Тоді я сама подзвоню. (Знімає телефонну трубку й каже). Ciento trece [84] Алло, Філіп? Ні. Краще ви зайдіть до нас. Будь ласка. Так. От і чудово. (Кладе трубку). Зараз прийде.

Адміністратор. Було б неймовірно краще, якби не прийшов.

її р е с т о н. Невже аж так?

Адміністратор. І навіть гірше. Не піддається уяві.

Дороті. Філіп — чудо. Якби ще він не знався з усіма тими жахливими людьми. Не розумію, навіщо це йому.

Адміністратор. Я заскочу іншим разом. Якщо випадково зненацька вам дістанеться забагато такого, чого ви не в змозі

з'їсти, то вам скаже велике спасибі родина, яка постійно потерпає від голоду й не хоче нічого чути про нестачу харчів. Дякую наперед і заздалегідь. (Виходить і за дверима в коридорі мало не зіштовхується з Філіпом. Каже за сценою). Добривечір, містере філіп.

Філіп. (за сценою, веселим басом). Salud [85], товаришу філателісте. Якими цінними марками збагатилася ваша колекція?

Адміністратор. Ніякими, містере Філіп. Публіка пішла не та — із нецікавих країн. Злива й потоп п'ятицентових із Сполучених Штатів, а також французьких по три франки п'ятдесят. Потрібні товариші з Нової Зеландії — і щоб листувалися повітряною поштою.

Філіп. Вони ще з'являться, будьте певні. Тепер просто тимчасовий спад. Артилерійські обстріли зіпсували туристський сезон. Та тільки-но стане спокійніше, делегації не забаряться. (Стишивши голос, цілком серйозно). Вас щось непокоїть?

Адміністратор. Завжди і весь час маленькі турботи.

Філіп. Не турбуйтеся. Все залагоджено.

Адміністратор. Все одно так чи так турбуюсь.

Філіп. І даремно.

Адміністратор. Будьте обережні, містере Філіп.

На дверях з'являється Філіп, кремезний, гомінкий, у гумових чоботях.

Філіп. Баїисі, товаришу Бевзень Престон. Баїисі, товаришко Бридлива Бріджес. Як живете? Дозвольте відрекомендувати вам нашого товаршпа по лінії електрики. Заходь, товаришу Марконі. Чого ти ховаєшся за дверима?

Заходить щуплявий і зовсім п'яний монтер у брудному синьому комбінезоні,

сандалях і синьому береті.

Монтер. Баїші, сатага<іа8.

Д о р о т і. Гм. Так-так. Заіисі.

Філіп. А це товаришка марокканка. Певно, слід було б казати: ота сама товаришка марокканка. Чи не єдина в своєму роді товаришка з Марокко. Вона страшенно сором'язлива. Заходь, Аніто.

Заходить повія-марокканка з Сеути. Вона кучерява, дуже смаглява, але зграбна, і вигляд у неї не сором'язливий, а, навпаки, вельми зухвалий.

По вія-марокканка (насторожено). Salud, camarades.

Філіп. Це та товаришка, що вкусила Вернона Роджерса. Три тижні оклигував. Мало не загризла.

Д о р о т і. Філіпе, любий, може, на час, поки ця товаришка тут, ви б наділи на неї намордник?

Повія-марокканка. Защо ображати?

Філіп. Товаришка марокканка навчалась англійської в Гібралтарі. Чудове місто — Гібралтар. Я втрапив там колись в одну неймовірну пригоду.

Престон. Залиште ці спогади при собі.

Філіп. Навіщо ж так похмуро, Престоне. Ви порушуєте партійну лінію. Курс на урочисту серйозність скасовано. Настала пора нестримного оптимізму.

Престон. Бувши вами, я не казав би того, чого не знаю.

Філіп. Не бачу підстав хнюпити носа. Зробіть ласку, почастуйте чим-небудь цих товаришів.

Повія-марокканка (до Дорогі). У вас гарний кімната.

Д о р о т і. Я рада, що вам тут подобається.

Повія-марокканка. Як ви уник евакуація?

Д о р о т і. Просто не їду, та й по всьому.

Повія-марокканка. А що ви їсти?

Д о р о т і. Не завжди те, що хотілося б, але нам надсилають консерви з Парижа — з дипломатичною поштою.

Повія-марокканка. Що з дипломатичною поштою?

Д о р о т і. Корсерви, розумієте? Civet de lièvre. Foie gras. Недавно одержали смачнющий poulet de Bresse. Від Бюрро.

Повія-марокканка. Ви смієшся з мене?

Д о р о т і. Ні, що ви. Ми справді все це їмо.

Повія-марокканка. Я їм суп сама вода. (Визивно дивиться на Дорогі). Ану, кажи. Я тобі не подобався? Ти гадаєш, ти кращий за мене?

Дороті. Анітрохи. Я, напевно, гірша. І набагато. Престон скаже вам, що я стократ гірша. Але ці порівняння, зрештою, ні до чого, правда? Цебто, я хочу сказати, тепер, коли точиться війна й таке інше й усі ми працюємо в ім'я спільної справи.

Повія-марокканка. Як ти гадаєш, що я гірша, я тобі очі відряпаю.

Дороті (благально, але спроквола). Філіпе, будь