Читати книгу - "Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак"

– Вони відчувають смерть, що наближається, – свою або вашу.

Перед виходом на арену кожна свита готувала своїх бійців: робили їм масаж, натирали спочатку льодом, щоб м'язи прийшли в тонус, потім – олією.

Секрет правильного керування народом був відомий ще в давнину: треба давати людям хліб і видовища. По центру фортеці була арена, навколо якої знаходилися лучники, що охороняли глядачів від нападу звірів або бійців. Задня стіна фортеці була не такою високою, і на ній не було веж, а лучники і варта були спрямовані у бік основних воріт так, що задній двір був практично поза полем їх огляду.

– Дивиться. – Сказав Агіас. – Як це не розумно. Вмілим воїнам дуже легко проникнути сюди або штурмувати це місце з тилу.

– Може тому, що тут містяться і б'ються – раби? Вони давно припинили спроби чинити опір долі, знаючи, що їх чекає одне – негайна показова страта. А тут є шанс вижити – вирвати свою перемогу, вигризти і отримати волю, що п'янить. Поки людина не заглянула в очі смерті, неможливо сказати, на що вона здатна заради життя.

Есін і Надіша про щось розмовляли осторонь. Тільки тепер Дітар звернув на них увагу, йому стало незручно, що він занадто занурився в місію, забувши про друзів.

– Мені належить битися з кращими бійцями і з самим Книготорговцем.

– Ти боїшся? – Запитала Тарсіша, заглянувши в очі Дітару.

– Ні. Страху немає. – Посміхнувшись, відповів Дітар.– Не хвилюйся і не сумнівайся в мені. Якщо ти зі мною, це означає, що я виживу в будь-якій сутичці, і витримаю будь-яке випробування. Пора виходити на арену.

Раптом Легеза піднявся зі свого місця, розпрямив плечі і, дивлячись в очі Дітару, розсміявся.

– Я воїн, у мене є досвід участі в таких змаганнях і я не боюся смерті. Мене вона не лякає, як не лякає і все, що з нею пов'язане. Це означає, що я не страшуся загинути і в рівній мірі не боюся вбивати. – І додав ченцям. – Та ви взагалі розумієте, що хочете неможливого? Вона залишається непереможною вже багато років поспіль, немов вона має надприродну силу.

–Кто вона? – Запитав Агіас. – Нарешті ти почав говорити. Магуран – жінка?

– І не жінка вона зовсім, а якийсь демон. Книготорговець не поставить на кон "ваше" золото, якщо не буде впевнений в перемозі свого бійця. Це даремна гра. Ви марно її затіяли.

Легеза лукаво подивився на Дітара, і відповів:

– До зустрічі на арені.

Глава 33

"Мудрий не той, хто щось довів, а той, хто знає правду не стане сперечатися". Заповідь Тридцять третя. Кодекс Братства тибетських ченців.

Вони вийшли на, залиту сонцем арену, під тріумфуючий рев натовпу. Торгівець зі своїми друзями, сином і дружинами – попереду, Легеза та Дітар – за ними, Мріадр, Есін і дівчата при кінці. Ченцям на чолі з Агіасом, було доручено під виглядом глядачів, зайняти місця ближче до трибуни, де розміститься Книготорговець і чекати умовного сигналу.

Звикнувши до яскравого світла, друзі помітили ще одну групу, таких саме учасників дії, на протилежній стороні арени. Там ціла багатодітна сім'я, близько десятка слуг і служниць, супроводжували величезного чорношкірого воїна. Всі були одягнені з кричущою розкішшю, що викликало кепкування і свист з трибун. Прямо по центру великої круглої арени височіла купа зброї різного виду. Короткі і довгі списи були складені в піраміду, мечі та кинджали встромлені прямо в пісок, щити і шоломи звалені просто на купу.

На трибунах творилося щось неймовірне: люди сиділи, мало не на головах один у одного!

– Я таке вперше бачу. – Легеза з цікавістю озирався. – Стільки народу! Розщедрився Книготорговець, але чому зброю не видають? Що – самим вибирати?

Люди свистіли і кричали не зупиняючись. Тут і там спалахували колотнечі за кращі місця. А на самому верху три ряди воїнів у панцирях, з мечами і щитами в руках, оточили простору трибуну для високопоставлених гостей.

Друзі ближче стали один до одного. Син торговця озирнувся і підбадьорююче кивнув у бік арени та трибун.

– Ми так довго цього чекали! Зараз Книготорговець виведе свого бійця, а потім на трибуну вийдуть організатори.

Але спочатку заповнилася трибуна для високих гостей. Якщо так можна сказати – "заповнилася". Побачивши тих, хто туди ввийшов, у Дітара і Агіаса завмерло серце, Мріадр і Надіша переглянулися, відчай явно читався по їхніх очах. Четверо, в чернечих мантіях зайняли перший ряд. За ними вийшли дві дюжини воїнів, чиї закриті обличчя сірим покриттям і зброя, видавали в них найманих вбивць. І майже відразу ще шестеро воїнів – вбивць завели пов'язаного Агіаса.

Не встигли друзі відійти від здивування, як почесне місце на трибуні зайняла людина у нифритовій масці, від ніг до голови оповита у білу одежу. Його супроводжувала жінка – воїн, так само як і він – у масці. В ній всі впізнали відому Магурану. З ними – четверо слуг. По знаку Книготорговця, а це був саме він, затрубили горни, народ замовк і затих. Будь-який рух на трибунах припинився. Напруга досягла свого апогею. Всі завмерли, і в цій тиші пролунав голос Книготорговця.

– Ласкаво просимо в мій світ, ченці і прекрасні дівчата! Я вас давно чекаю. – Чоловік у білому сів на своє місце, і вмить його оточили шість воїнів, беззвучно оголивши короткі мечі з довгими рукоятями. Інші взяли в руки короткі луки і вклали в них по стрілі. – Як бачите, у вашу честь мені вдалося зібрати безліч народу. І я запросив вашого друга скласти мені компанію.

Слово "народ" у вустах Книготорговця прозвучало відверто принизливо і зухвало. Він продовжив.

– Навіть не намагайтеся напасти на мене – першим загине цей кантрі чернець, а потім – усі ви. Втім, мало хто з вас залишиться сьогодні живими. Вам же, поважні гості, хто привів своїх бійців на арену, скажу – мені вас щиро шкода! Шкода, що довелося заманити вас у це місце, але гра зайшла занадто далеко, і мені доводиться йти на суворі крайні заходи. Кому повезе – той збереже життя.

Книготорговець встав і продовжив:

– Слухайте всі! На арені стоять мої вороги і це ваш шанс! Я даю всім шанс – перемогти їх і вбити, або загинути. Зараз відкриють ворота. Хто через хвилину залишиться на трибуні: чоловік або жінка буде вбитий! За голову Дітара нагорода – тисяча монет! За голову одного з бійців нагорода п'ятсот монет! За будь-яку голову – сто монет! Той, хто через чверть години, буде без