Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Хочу тільки тебе, Світлана Литвиненко 📚 - Українською

Читати книгу - "Хочу тільки тебе, Світлана Литвиненко"

481
0
30.01.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хочу тільки тебе" автора Світлана Литвиненко. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 62
Перейти на сторінку:
Розділ 9

-Ось ми і у Франції. Ти раніше була у цій країні?- поцікавився Тимур, шукаючи поглядом П’єра, який працював шофером у дідуся і який повинен був зустріти Тимура з його дружиною на автомобілі, біля паризького аеропорту імені Шарля де Голля.

-Ні. Раніше я була в Туреччині та в Єгипті на відпочинку,- відповіла чесно Кіра,- ти правильно думаєш, що це завдяки своєму дядечкові.

-Так і подумав. Я чудово розумію, чому ти не відмовила своєму дядечкові, ти просто не змогла, бо багато він зробив для тебе і твоєї сім’ї. Ти ніби виплачуєш йому борг,- Тимуру помітив нарешті П’єра, як і той його,- сьогодні ти дізнаєшся багато чого нового і я прошу тебе за раніш, налаштуватися на спокійне сприйняття будь-якої новини.

-Я починаю хвилюватися. Тимур, що ти таке маєш на увазі, говорячи будь-якої новини?- Кіра подивилася на нього в непорозумінні.

-Ти мабуть французької мови взагалі не знаєш?- Тимур пропустив мимо вух запитання задане нею.

-Ні, не знаю. За то, непогано володію англійською мовою. А ти, як я встигла помітити чудово знаєш французький.

-Деякий період свого життя я жив з дідусем у Франції. Спочатку сядемо до автомобіля, а потім я тобі розповім дещо цікаве. І тоді ти дізнаєшся, що я мав на увазі говорячи будь-якої новини.

  П’єр радо зустрів Тимура. Вони переговорили декілька хвилин на французькій. По вираженню обличчя Тимура, Кіра зрозуміла, що він запитав у водія про стан здоров’я свого дідуся, але у відповідь нічого втішного не почув. Засмучено сів до салону автомобіля поруч з Кірою на задньому сидінні. Коли рушили з місця Тимур сказав:

-Спочатку, після переїзду з України у Францію мій дідусь жив у самому Парижі. А потім, коли познайомився зі своєї майбутньою другою дружиною Мішель, переїхав до північно-східної частини країни у знаменитий виноробний район Шампань. У провінцію, яка знаходиться недалеко від міста Реймс. Це більше ста кілометрів від Парижу. Саме туди ми з тобою зараз і їдемо. До речі, місто Реймс – це так звана столиця французьких шампанських вин. Ці місця оточені безкінечними виноградниками. У цих краях виготовляють саме те шампанське, якого ти перепила у новорічну ніч у будинку свого дядечка,- Тимур посміхнувся згадуючи той вечір,- так що у тебе Кіро, буде тепер унікальна можливість, спробувати цей вишуканий напій безпосередньо на місці виготовлення. Але головне не спитися.

-Ти мене ображаєш,- обурилася Кіра відвернувшись від нього, ще більш нахилившись до бокового скла, милуючись краєвидами французької природи,- ти вважаєш, що я схильна до алкоголю. Та це неправда. Я взагалі його не вживаю. У новорічну ніч у мене був поганий настрій і я тоді трохи випила, щоб розслабитися і не більше. Ти краще скажи, невже твій дідусь вирощує виноград та виготовляє вино?

-Правильно. Та знай, що я зовсім не вважаю тебе п’яницею. Невдало пожартував. Та мені взагалі зараз не до жартів. Вибач,- Тимур хотів доторкнутися своєю рукою до її плеча та потім передумав обмежуючись тільки словами.

-Вибачаю при умові, що ти більше не будеш так говорити,- Кірі було приємно, що він почав якось її поважати.

-Домовилися. Кіро, у маєтку крім мого дідуся, ще проживає моя перша дружина з моїм сином. А також моя тітка зі своїм чоловіком та донькою,- Тимур на провал шокував Кіру, що вона безмовно дивилася на нього пару хвилин,- я раніше не говорив тобі про це лише для того, щоб тебе не на лякати і щоб ти не відмовилася їхати зі мною.

-Як ти міг?-щосили крикнула Кіра, що П’єр навіть пригальмував обертаючись назад та Тимур запевнив його, що все добре і той на помірній швидкості поїхав далі.

-На мій погляд це правильне рішення,- Тимур зробив серйозний вигляд,-бо хіба я не маю рацію, говорячи про те, що ти могла б не погодитися.

-Мабуть би мені довелося погодитися при будь-яких умовах, але не треба було приховувати, що твій дідусь мешкає не сам,- Кіра тяжко видихнула і перевела погляд на виноградні плантації, що розкинулися по обидві сторони траси по якій вони їхали,- я гадала все буде легко, але тепер розумію, що доведеться весь час перебувати у напруженому стані. Побачити всіх твоїх родичів і прикидатися перед ними твоєю коханою дружиною. Не так це вже і просто. 

-А я і не говорив, що буде легко. Я тобі зараз все розповім.

-Ну звісно, тепер ти мені все розповіси,- пробурчала дівчина,- знаєш, тепер мені зрозуміло, чому ти зі мною одружився офіційно. Це зовсім не для дідуся, а для інших членів твоєї родини. Тільки і зараз не розумію, хіба для них це має значення. Тобто те, чи одружений ти чи ні.

-Має,- Тимур кивнув головою,- мені подобається, що ти добре вмієш міркувати. Моя перша дружина Ніколь, вона ж внучка Мішель до сих пір сподівається на те, що ми можемо бути разом.

-Неймовірно… зрозуміло…,- Кіра поправила своє волосся нервовими рухами.

-Коли мій дідусь одружився на Мішель, то вона запропонувала переїхати йому у маєток, який колись належав її батькові. Дідусь погодився. Вони там все відремонтували і їхні виноградні плантації знову ожили. Я тоді навчався у Парижі, а на вихідні їздив до них у маєток. А до Мішель їздила у гості її внучка Ніколь. Ми з нею однакових років. Так і познайомилися. Нас так хотіли одружити, що їм це вдалося,- Тимур нахмурився згадуючи це.

-Хочеш сказати, що тебе, немов силою змусили поставити небажаний підпис. Так що досвід у тебе є,- грубо сказала Кіра посміхнувшись,- тебе колись змусили, а тепер ти змушуєш. Цікаво, як їм це вдалося. Невже ти робив все, що скаже тобі твій дідусь? Ти не міг відмовити йому ні в чому, чи як?

-Я був залежний від дідуся. Моя мама, донька дідуся померла при пологах, а хто мій батько я й досі не знаю. І не намагаюся це виясняти. Одним словом з пологового будинку мене забрали батьки моєї матері. Ми на той час жили в Україні і тільки після того, як померла моя рідна бабуся, яка замінила мені маму, дідусь вирішив переїхати у Францію. Звісно, що мене з собою забрав. Сказав, що я повинен навчатися у найкращому вузі Парижа. Так і було. Тоді мені йшов вісімнадцятий рік,- Тимур ненадовго притихнув, а потім додав,- не встигли ми переїхати до Парижа, як відразу в житті мого дідуся з’явилася та сама Мішель. Та я впевнений, що вона і раніше була знайома з моїм дідусем, тобто була його коханкою, ще коли була жива моя бабуся.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 16 17 18 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хочу тільки тебе, Світлана Литвиненко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хочу тільки тебе, Світлана Литвиненко"