Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Заручниця для мажора, Деріка Лонг 📚 - Українською

Читати книгу - "Заручниця для мажора, Деріка Лонг"

274
0
31.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Заручниця для мажора" автора Деріка Лонг. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 75
Перейти на сторінку:

Оточуючим байдуже, на такого невдаху, як він, ніхто навіть не звернув уваги...

— Макаре, їдемо в інше місце. Ми тут отримали гроші, які можемо за цю ніч витратити будь-де.

— Зачекайте, хлопці. Ви, чому залишаєте мене без компанії? Хіба зі мною не цікаво? — падає на підлогу, але намається піднятись. — Завезіть мене додому, бо відчуваю, жінка приб‘є....

— Дядько, нащо нам твої проблеми? — говорю з погрозою та йду від нього.

— Будь ласка, підвезіть мене до «Кофейної лавки», в старому районі... До будинку пішки дійду. — Розумію, що це район Мілани, та ще й про її улюблену кофейню йде мова.

— Гаразд, їдемо. А адреса яка? — чолов‘яга настільки був п‘яний, що не зміг зрозуміло повідомити номер будинку. Тож ми з Дімою, вирішили завести його до кофейні.

— Не можу уявити, що зі мною зроблять. От потрібно було, все життя витратити на невдячну доньку, яка весь час мене підводить. Та щей мамаша постійно, докучає, що я її гроші витрачаю. Нехай скаже дякую, що прийняв її з нагуляною дитиною... — бурмоче собі під та б‘є рукою об задні двері автобіля.

— Ти там обережніше, заспокойся! Бо я так зрозумів грошей в тебе немає, на випадок, якщо щось зламаєш. — киває головою.

— Приїхали, можеш йти. — повідомляю мужику, який завдав нам зайвих хлопот.

— Пасибі, хлопці. — перегар несеться по всій машині. — Щоб я без вас робив би. Сподіваюсь Марта та Мілана вже давно сплять, та не побачать мене в такому стані.

— Що ти сказав? — неочікувано перепитую мужика, чи не здалось мені, потрібне ім‘я. — Мілана це ваша донька? — запинаюсь, та ледве промовляю ці слова.

— Так, непутяща як і її мати, через неї я можу втрати все. Але здається, все налагоджується, добре, що її поставили на правильне місце...

Мої вени на руках набухають, злість переливається в серце, але продовжую слухати цю дурну маячню, щоб хочаб щось дізнатись нове, поки її батько п‘яний, може багато чого цікавого розповісти.

— Чому ви так про свою рідну доньку говорите? — нарешті, і Дмитро розуміє, про кого саме йде мова, тож намагається підтримати нетверезу розмову.

— Та не моя вона, не рідна. Нахабне дівчисько, яке плутається під ногами, нарешті вона скоро поїде від нас, і я отримую довгоочікуваний спокій.

— Куди вона поїде? — запитую.

— Не знаю я... Що ви про цю Мілашку говорите? Знайомі з нею чи що? Тож знайте, що вона належить іншому, як би сильно цього не хотіла. — незграбно виходить з машини та планує йти додому. Але я не стримую сил, і кидаю чоловіка не землю.

— Що ти хочеш від мене? — перелякано кричить. Я зрозумів, що саме вітчим причетний до ситуації, яка відбулась вранці.

Діма намагається зупинити мене, щоб я не зробив нічого з Міланиним батьком.

— Кажи справді, ти її відаєш цьому мразотному Михайлу, щоб отримати гроші?— мій кулак цілиться в бліде обличчя чоловіка.

— Не бий, прошу. Не отримаю я ніякі гроші... — А що тоді? Нічого не розумію, він бреше чи як? Але потрібно залишити його живим і не ушкодженим, щоб дізнатись правду після того, як він стане тверезим.

— Йди давай до хати! — кричу. — Якщо хоч пальцем тронеш, мою Мілану, то тебе більше тут не буде! Ще обов‘язково зустрінемось, можеш від мене не ховатись, все одно знайду.

Чолов‘яга в мить підіймається з сирої землі та починає бігти, зачіплюється об кожен камінь, але йому вдається втекти з нашого поля зору.

— Макарчик, її заставили... — не втішний висновок говорить Дмитро, але краще нехай буде так. Тепер я розумію, що поверну її.

*****

1 ... 16 17 18 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заручниця для мажора, Деріка Лонг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Заручниця для мажора, Деріка Лонг"