Читати книгу - "Самотній татусь шукає няню, Агата Авенс"

Лана грала так серйозно, довго вивчаючи позицію перед тим, як зробити хід, що я не міг стриматися, щоб не подражнити її.

- Ви виробляєте стратегію чи намагаєтеся зрушити фігуру за допомогою телекінезу?

- Тихіше, якщо будете мене відволікати, то я буду думати ще довше.

- Від вашої напруги в мене зневоднюється організм, чесне слово. Я хочу ще чаю.

- Я принесу.

- Ні вже, я сам, а ви краще думайте над наступним ходом. Вам оновити келих?

- Так, дякую.

Коли я повернувся в кімнату, то виявив, що Лана поставила шах його королю.

- Ви шахраювали, поки мене не було.

- Нічого подібного.

- Ну як же ні, - посміхаючись, я переставив фігури, - ось як вони стояли.

- Чорт забирай. Усе було так, як воно було. Я не чіпала фігури. - дівчина розуміла, що я жартую, але повелась на гру.

- Та кажу ж вам, ви шахраюєте. Ось і Марк усе бачив. Підтверди, хлопче, адже вона пересунула фігури?

- Як вам не соромно втягувати малюка в цю обмову!

Ми обоє розсміялися. Якийсь час ми сиділи навпроти і просто дивилися одне одному в очі. І в одну мить я зрозумів, що йому подобається Світлана Пасічник. По-справжньому подобається. А це було зовсім недоречно.

- Що ж, - промовив я, невпевнено встаючи і витираючи руки об джинси, - мабуть, уже пізно, я піду.

- Так, я, напевно, теж. Марка треба викупати перед сном. Дякую за шахи. - Лана піднялася і взяла на руки малюка. Потім хитро подивилася на мене. - Тільки знаєте що, Денисе Віталійовичу, наступного разу вас ніяке шахрайство не врятує від поразки.

Щойно дівчина  вийшла з кімнати, нашіптуючи Марку на вушко якісь ніжні дурниці, я впав у крісло, схопившись за голову. Ну де ж ця матінка, що втекла?