Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

Елені, поки Альдо не приїхав, здавалось, що пройшла вічність. Її охоплював морок, тривога стискала горло, скроні пекло від болю. Вона сиділа на краю ліжка в готельному номері й обіймала себе руками. Їй було страшно, але розумної причини в даний момент в неї не було для відчуття страху; ніщо не загрожувало її життю прямо зараз; нікого, окрім неї, в цьому приміщені не було.

Елена надіслала повідомлення Альдо одразу після дзвінка, де вказала адресу готелю та номер. Вона не сильно сподівалась, що він взагалі приїде. Але… В якусь мить, коли Елена вже сиділа, розгойдуючись, із закритими очима, двері в готельний номер відчинились, і на порозі стояв Альдо в своєму медичному халаті, тримаючи в руках кейс для надання першої медичної допомоги. Поруч з ним стояла дівчина в формі з логотипом готелю, яка, напевно, й відкрила двері своїм універсальним ключем.

- Дякую. Далі я сам.

Дівчина пішла, а сеньйор Марчена зачинив за собою двері та пройшов в середину номеру. Поставив кейс та, підійшовши до Елени, присів перед нею навпочіпки.

- Елено, подивись на мене. Відкрий очі.

- Не можу. Мені страшно, а ще все навколо крутиться.

- Тут тобі нічого не загрожує, і я тобі не загрожую. Подивись. І дихай, не забувай дихати.

Елена злегка відкрила очі і намагалась сфокусувати погляд на обличчі Альдо. Він був красивий, з правильними рисами обличчя та осмисленим, розумним поглядом. Зараз він зосереджено дивився на Елену, її реакцію. В неї досі ще зберігався тривожний погляд.

- Елено, я зараз зроблю тобі укол магнезії. Може бути боляче. Але ж ти потерпиш? Ти ж сильна. І потім треба буде замовити чай з великою кількістю цукру. Ти їла щось сьогодні, окрім того печива?

Елена дуже повільно похитала головою.

- Отже, ще й голодна. Тоді будемо їсти.

Альдо зробив укол, і після цього Елена змогла лягти на ліжко. Сеньйор Марчена тим часом подзвонив на рецепшен та замовив чай Елені, собі каву та суп гаспачо для обох. Він так само вмостився на ліжку, але все ж таки не лежав, а сидів.

- Елено, як ти себе почуваєш?

- Нормально.

- Кімната зараз крутиться?

- Більше ні.

- Я замовив їжу. Будеш їсти?

- Не знаю.

- Будеш, отже. Хочеш поки що розкажу дещо цікаве щодо наших справ?

- Тільки нічого про Мартіна.

- Так, звісно. Я мав на увазі попередні справи. Я їх передивився і мені щось не сподобалось. Потім я вирішив порівняти їх зі своїми записами, тому що виявилось, що все ж таки я проводив ті розтини. Я порівняв і помітив, що мої звіти хтось змінив. Уявляєш? Це ж не в одній справі, а в цілих трьох! Отже, комусь це дуже необхідно. Хтось з наших… Тільки хто? Можливо і хтось сторонній, хоча це навряд чи. Ти мене ще слухаєш?

- Так. Слухаю. А зміни суттєві?

- Так. Змінено причину смерті. У всіх трьох справах.