Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Сама собі автор, Дана Кейт 📚 - Українською

Читати книгу - "Сама собі автор, Дана Кейт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сама собі автор" автора Дана Кейт. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19
Перейти на сторінку:
17

-Ну розказуй, як у тебе там все пройшло, - сказала Маринка, наливаючи велику чашку чаю.

-Ну як, нормально.

-І все?

-Ну, що розповідати? Класно посиділи, поговорили.

-Цілувались?- подруга аж завмерла.

-Ну так, трошки

-Я зрозуміла, що не витрясу з тебе нічого цікавого. Хоч на наступне побачення покликав?

-Сказав, що подзвонить сьогодні увечері. Але мама вже сердиться, щоб я не ходила щовечора на гулянки. Каже, щоб краще сиділа дома, а не ходила хто зна де.

-Так скажи, що ми з тобою разом. Вона ж пускає зі мною.

-Ось в тому і справа, що батькові це не подобається,. він їй говорить, а вона тоді на мені зривається.

-Блін, завжди у тебе якісь проблеми.

- Що є, то є...

Ми допили чай, ще трохи поговорили і вирішили, що для більшого переконання  Маринка зайде за мною сьогодні, вийдемо разом, а там вже кожна по своїх справах. Залишилось дочекатися дзвінка Михайла. 

До вечора я, як завжди, займалася своїми справами. Була здивована, отримавши смс від Сашка. Він написав, що нудьгує і чекає на мене, щоб загладити свою провину.  Тому мені не дуже й хотілось повертатись на навчання. Терпіти не можу виясняти з кимось стосунки. Тим більше, що замість симпатії до хлопця відчувати огиду. Як кажуть: "Від кохання до ненависті.." ну щось у цьому роді..

Дзвінка дочекалась. Точніше сказати Мишко надіслав смс, що на мене чекає сюрприз, щоб я виходила він скоро під'де. Я швидко зібралась і набрала Маринку.

-Давай йди вже, мені виходити скоро.

-Ага, лечу.

Через п'ятнадцять хвилин подруга постукала у двері.

-Ти що, до дзвінка не дістаєш?- запитала я пропускаючи у квартиру.

-Я забула.

-А ти чого це у ковбойському капелюсі? Ти з Вітьком зібралася на конях кататися?- хихикнула я.

-Ні, це у нас тематична вечірка.

-Де?

-У молодіжному центрі.  Хочеш з нами?

-Ні, дякую, у мене інші плани.

-Ну  і дарма. Там конкурси цікаві будуть. Вітько любить розважатись.

-Ага, я помітила.

-Не смішно. Він між іншим, мріє стати майстром спорту з верхової їзди.

-Що?

-Що чула!

-По-перше, у нас у місті ніде коней немає, а по-друге..

-А по -друге, нехай мріє. Я теж баляриною може стати хотіла і що? Ну важу вісімдесят кіло, але якщо дуже хотіти..

Я не витримала і засміялась. На наш регіт із кімнати вийшла мама.

-Дівчата, ви чого так регочете?

-На гульки збираємось.

-Знову гуляти? І не набридли вам ті гульки? Чого вдома не сидиться?

-Ой, тьоть Валь, так молодість минає. Вдома насидимося ще. Ось заміж вийдемо та  й сидітимемо.

-Ну так, - погодилась мама.

-Тільки як же ми вийдемо заміж, якщо ви нам гуляти не дозволяєте? -усміхнулась подруга.

-Ну чому  ж не дозволяю? Просто переживаю, щоб дурниць не наробили. Молоді ж ще зовсім.

-Тьоть Валь, а ви в молодості не робили дурниць?

Мама замовкла. Видно, що їй стало ніяково.

-Ну, Маринко, всяке бувало. Але ж матері дітям хочуть найкращого, правильно? Щоб помилок не наробили, щоб боляче не було.

-А може це все треба, тьоть Валь? Кожен на своїх помилках вчиться, а не на чужих.

-Може ти й права.

Я поцілувала маму в щічку і вийшла на двір.

-А можна я хоч одним оком погляну на твого Мишка?-  запитала подруга.

-Я ж твого Вітька теж особливо не бачила.

-Ой, що там на нього дивитись? Хлопець як хлопець.

Ми посміялись, обійнялись та розійшлися.

Я відійшла від свого будинку і побачила автомобіль Михайла через дорогу. Він виглянув у вікно і помахав.

-Привіт,- сказала сідаючи.

--Привіт, - поцілував мене, - як же я скучив.

-Ми ж нещодавно бачилися, - посміхнулася.

-Це було давно.

-Куди цього разу поїдемо? - я не витримала.

-Поїдемо в кіно, а потім до мене на вечерю.

-До тебе?

-Так, а що? Ти вже була у мене вдома і я думаю, що наші стосунки перейшли вже на інший рівень чи ні?

Я не відповіла. Вирішила не псувати вечір своїми сумними думками, то залишила це питання риторичним.Ось зараз як почну копатися у тому, що добре, що погано. Ніколи в житті так і не буде хлопця, якщо так поводитимусь. Треба просто діяти за ситуацією.

Ми приїхали до кінотеатру на вечірній сеанс. Фільм був із важким сюжетом. Такий собі психологічний трилер. Ось, саме те, що я люблю. Після фільму поїхали до Міші додому.

-Заходь, будь як у дома.- сказав, пропускаючи мене у квартиру.

-Дякую, тобі щось допомагати?

-Ні, зараз розігрію і будемо вечеряти.

Хлопець накрив стіл, запалив свічки, поставив вино та келихи.

-Хочу випити, - почав він тост, - за тебе. Ти мені дуже подобаєшся і я хотів би продовжити з тобою наше спілкування.

-Дякую, ти мені теж.

Ми їли та  розмовляли. Я трохи розслабилась та видихнула. Мишко увімкнув музику та запросив мене на танець.

-Чому ти така затиснута?- запитав, цілуючи в шию.

- Я боюсь..

-Кого? Мене?

-Я...я не звикла до цього всього і не знаю, як реагувати.

-Ти дуже вродлива.. Просто будь собою, розслабся..

-Я не можу так, - я відійшла від хлопця.

-Насте, ну що з тобою? Все ж добре. Я тобі обіцяв, що нічого не буде, якщо не захочеш.

-Так, я пам'ятаю.

Мені стало соромно. Я не знаю, що зі мною. Тривога всередині, але лише від того, що ніколи не було подібних стосунків і далі поцілунку не заходило.

-Іди сюди, - сказав Мишко.

Я підійшла. Він обійняв мене.
-Все добре, -шепотів він, пошгладжуючи  спину, - все добре. Не бійся мене, будь ласка. Просто відпусти себе. Роби те, що тобі хочеться і не думай ні про що. Чуєш? Просто не думай..

Ага, не думай - це не про мене.

Ми ще постояли деякий час обійнявшись і пішли  на балкон. Там стояло велике крісло. Михайло сів сам і посадив мене собі на коліна, накрив пледом. Ми дивились на зоряне небо та цілувались. Я трохи розслабилась, вино далося взнаки і я відпустила мої мізки погуляти. Ми сиділи довго, поки не зрозуміли, що вже замерзли і вирішили зайти в кімнату.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 18 19
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сама собі автор, Дана Кейт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сама собі автор, Дана Кейт"