Читати книгу - "Саморозвиток через пізнання себе, Андіона Гобой"

По перше людина через реалізм не вірить в чудеса Бога, бо її межі в матеріальному і дальше не сягають. По друге реалізм псує здоров’я і нерви, бо така людина не вміє радіти, вона живе за холодним розрахунком і не вірить у вирішення проблем, якщо це сягає за межі реалістичного. Навряд чи таку людину можна назвати щасливою. Це людина серйозна замкнута в собі, зверхня і сперечається з усіма, хоча видно що від реалізму толку мало. Такі люди збагачуються матеріально а не духовно, тому така людина не може багато досягти, осягнути найважливіше-Бога.

Людина помиляється коли вважає що реалізм зробить її сильнішою. Ну і що що людина може порішати матеріальні діла коли в душі все одно пустота, якщо душу не заповняє мир і любов. Реалісти постійно заклопотані і не вміють розслаблятися. Реалісти вважають оптимістів дурнями, але самі такі є. реалісти вважають що оптимісти бачать все в рожевих окулярах, радіють постійно а не удосконалюються. В очах Бога оптимісти як раз розумні, бо оптимісти охотніше ідуть до Бога ніж реалісти.

Взяти хоча б Ісуса Христа. Він не був реалістом а оптимістом. Бо як би Він робив ці чудеса якби не мав віри, бо оптимісти мають віру. Ісус робив це вірою яка не присуща реалістам. саме найдорожче що втрачають реалісти-це дружба з Богом. Як сказав апостол Павло» Збирайте скарби на небі, а не на землі» . досвід звичайно добре, але досвід повинен бути підкріплений вірою в Бога, щоб використовувався з розумом а не надаремно.  Бо Бог вкладе цей досвід куди у кращі справи чим реаліст сам би собі придумав.

Реалізм як антонім до духовної віри, бо віра робить такі чудеса в які реалістам важко повірити. Якби Ісус не вірив то не зробив би тих чудес, які зробив і не довів би Він Бог і тоді небуло б християнства. Страшно уявити що таке могло статися. О, тоді панувало б лише зло і небуло б добра і всі люди були б реалістами і небуло би надії на вічне життя. Тоді неможливе було би життя на цій землі. Добре що цього не сталося і тому дякуємо Господу, щ Його Син був оптимістом а не реалістом.

Можливо Армагедон прийде тоді, коли залишаться одні реалісти.